П'ятий рік війни, а львів'яни досі шукають, де сховатися

Понад п’ять тисяч укриттів на обліку та більш як 350 млн грн на їх облаштування. Однак львів’яни й далі скаржаться на зачинені укриття та проблеми з доступом до них. Чому на п’ятому році війни ця проблема досі не вирішена

Про це пише Еспресо, інформує Четверта студія.

П'ятий рік повномасштабної війни. За цей час Львів неодноразово ставав ціллю російських ракет і безпілотників. Місто пережило смертельні обстріли, руйнування житлових будинків та об'єктів інфраструктури. Повітряні тривоги давно стали частиною повсякденного життя.

Здавалося б, за цей час система цивільного захисту мала перетворитися на чіткий і зрозумілий механізм: почув сирену, знайшов найближче укриття, безперешкодно зайшов усередину.

Однак реальність виявляється значно складнішою. У Львові продовжують з'являтися повідомлення про зачинені укриття. Частина захисних приміщень потребує ремонту, а мешканці окремих районів скаржаться, що не знають, куди бігти під час небезпеки.

При цьому міська влада звітує про тисячі об'єктів фонду захисних споруд.

Саме ця суперечність і порушує головне питання: наскільки реальною є система захисту населення, якщо навіть на п'ятому році повномасштабної війни люди іноді змушені шукати ключі від укриття вже після оголошення повітряної тривоги?

Понад п'ять тисяч укриттів. Але скільки з них справді можуть прийняти людей?

За офіційною інформацією Львівської міської ради, у громаді налічується 5 137 об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту.

Цифра виглядає переконливою. Проте детальніший аналіз показує, що переважна більшість цих об'єктів — звичайні підвальні та цокольні приміщення. Зокрема, за даними, які перший заступник міського голови Андрій Москаленко озвучив "Суспільному", у Львові є 5 067 найпростіших укриттів, 57 спеціалізованих сховищ, дев'ять протирадіаційних укриттів та чотири споруди подвійного призначення.

Інакше кажучи, приблизно 99% облікованих об'єктів становлять саме найпростіші укриття. Це не означає, що вони не можуть забезпечувати захист. Навіть належно облаштований підвал здатний суттєво знизити ризики під час обстрілу.

Проте існує принципова різниця між підвальним приміщенням, внесеним до офіційного переліку, та справді доступним укриттям, до якого можна потрапити в будь-який момент небезпеки. Для цього недостатньо встановити табличку на дверях. Приміщення повинне відповідати необхідним вимогам, мати освітлення, місця для перебування людей, належні умови безпеки, а головне — бути доступним під час тривоги.

Однак у відповіді на журналістський запит Львівська міська рада не надала інформації про загальну місткість усіх облікованих укриттів.

Відповідно, за оприлюдненою статистикою неможливо достеменно визначити, скільки людей вони здатні одночасно прийняти. А без цього сама кількість захисних приміщень не дає повної картини безпеки міста.

Адже для людини, яка стоїть перед зачиненими дверима під час ракетної небезпеки, не має значення, чи налічується у Львові п'ять тисяч укриттів, чи десять. Їй потрібне одне — відчинене.

Торф'яна, 23: коли укриття є, але потрапити до нього неможливо

У жовтні 2026 року у львівському інформаційному просторі знову з'явилися повідомлення про проблеми з доступом до укриттів.  Зокрема, мешканці повідомили про зачинене захисне приміщення на вулиці Торф'яній, 23.

19 жовтня місцеві медіа поширили відео, на якому, за словами авторів, зафіксовано неможливість потрапити до укриття під час повітряної тривоги. Згодом про скарги повідомили й інші видання.

За словами очевидців, люди намагалися знайти місце, де можна перечекати небезпеку, але вхід виявився зачиненим. Обставини цього випадку потребують офіційної перевірки, зокрема встановлення статусу приміщення, відповідального за доступ та причин, через які люди не змогли скористатися укриттям. Публічно підтверджених результатів такої перевірки наразі немає.

Однак сам факт появи подібних повідомлень на п'ятому році війни порушує серйозні питання щодо ефективності системи контролю.

Чому проблему доступу мешканці змушені виносити у соціальні мережі?

Чи перевіряють відповідальні міські служби, як працюють укриття саме під час нічних тривог?

І чи існує механізм, який гарантує, що після скарги мешканців проблема справді буде усунена, а не залишиться черговим записом у журналі звернень?

Вулиця Франка: зачинене укриття вже ставало причиною кримінального провадження

Проблема не обмежується жовтнем 2026 року.  Ще 15 січня 2025 року під час повітряної тривоги мешканці Львова не могли потрапити до укриття на вулиці Івана Франка, 42. Тоді інформація про зачинене приміщення з'явилася в соціальних мережах.

На місце прибули правоохоронці, які підтвердили, що укриття було зачиненим і люди не мали можливості потрапити всередину. За цим фактом поліція розпочала кримінальне провадження за статтею про залишення в небезпеці.

Як з'ясували журналісти "Суспільного", укриття було облаштоване у підвальному приміщенні житлового будинку.

Представники районної адміністрації тоді наголошували, що під час війни такі приміщення повинні бути доступними цілодобово. При цьому один із мешканців пояснював, що зазвичай двері зачиняли, аби до підвалу не заходили сторонні люди, а ключі зберігалися у жителів будинку.

Саме тут проявляється одна із системних проблем. Укриття може бути облаштованим, внесеним до відповідного переліку, мати відповідальних осіб і навіть декілька комплектів ключів. Але якщо під час повітряної тривоги людина не може зайти всередину, такий механізм доступу не виконує свого основного призначення.

Показово й те, що для встановлення факту зачиненого укриття довелося залучати поліцію.

На п'ятому році війни питання має полягати не лише у притягненні до відповідальності за окреме порушення, а й у створенні системи, яка не дозволятиме таким ситуаціям повторюватися.

Понад 350 мільйонів гривень: куди пішли кошти та який результат?

Окремої уваги заслуговує фінансовий аспект.

За інформацією "Твого міста", отриманою у відповідь на офіційний запит, із 2022 року Львівська міська рада, її структурні підрозділи та комунальні підприємства спрямували на ремонт та облаштування укриттів 350 мільйонів 584 тисячі гривень. 

Йдеться про значні бюджетні ресурси. Безперечно, частину цих коштів використали на необхідні роботи: ремонт захисних споруд, облаштування укриттів у закладах освіти, медицини та інших установах.

Тому сам факт наявності проблем не означає, що фінансування було витрачене неефективно або з порушеннями. Для таких висновків потрібен окремий аудит договорів, виконаних робіт і фактичного стану об'єктів.  Проте містяни мають право оцінювати результат витрат.

Скільки укриттів повністю відремонтували?

Яка їхня загальна місткість?

Скільки захисних приміщень залишаються непридатними для використання?

Яка частка об'єктів доступна людям цілодобово?

І головне — чи перевіряли, що люди справді можуть потрапити всередину під час тривоги? 

Саме відповіді на ці запитання дозволили б оцінити ефективність використаних бюджетних коштів.  Адже витрачена сума сама по собі не є показником безпеки. Для мешканців результат вимірюється не кількістю мільйонів у звітах, а кількістю реально доступних місць захисту.

Чому програму ремонту підвалів запровадили лише у 2026 році?

У серпні 2026 року Львівська міська рада ухвалила програму співфінансування ремонту підвалів багатоквартирних будинків для використання їх як найпростіших укриттів.

Відповідно до умов програми, місто може покривати до 90% вартості робіт, а решту фінансують співвласники житла. Програма передбачає облаштування необхідних інженерних систем, покращення санітарного стану та пристосування приміщень для перебування людей.

Водночас уже наприкінці жовтня міський голова Андрій Садовий повідомив, що за перший місяць місто отримало лише 20 заявок.  За словами мера, він очікував значно більшої активності мешканців.

Проте низька кількість звернень порушує питання не лише зацікавленості жителів, а й доступності самої програми.

Чи достатньо людей знають про умови співфінансування?

Чи мають ОСББ можливість організувати загальні збори, підготувати документи та знайти кошти на власний внесок?

Чи всі підвальні приміщення технічно придатні для переобладнання?

І чому системний механізм співфінансування ремонту підвалів затвердили лише у серпні 2026 року, хоча потреба в доступних укриттях стала очевидною ще у лютому 2022-го?

Саму програму можна розглядати як позитивний інструмент розширення захисної інфраструктури. Проте оцінювати її потрібно буде за кількістю завершених ремонтів, а не лише поданих заявок.

Хто повинен відчиняти укриття під час тривоги?

Однією з найскладніших проблем залишається розподіл відповідальності.

У житловому будинку приміщення може перебувати у спільній власності мешканців. За його утримання відповідає управитель, ОСББ або інший уповноважений суб'єкт. В інших випадках власниками захисних споруд є приватні підприємства, державні установи або комунальні організації.

Законодавство покладає обов'язки щодо належного утримання й доступності укриттів на відповідних власників та балансоутримувачів. Водночас органи місцевого самоврядування мають власні повноваження щодо організації цивільного захисту, ведення обліку захисних споруд та координації відповідної роботи.

Саме тому питання доступності укриттів не можна повністю перекладати ані на мешканців, ані на міську раду.  Необхідна система, у якій за кожним об'єктом закріплений зрозумілий механізм доступу, визначені відповідальні особи, а інформація про стан приміщення регулярно перевіряється.  Причому особливо важливими є перевірки саме під час повітряних тривог.  Бо укриття, яке відчинене вдень під час планової інспекції, не обов'язково буде доступним о третій годині ночі.

У липні 2026 року навіть Львівська обласна військова адміністрація окремо закликала мешканців повідомляти про зачинені укриття на гарячу лінію 1684.  Посадовці обіцяли перевіряти кожне звернення.

Чого бракує Львову на п'ятому році війни?

Проблему укриттів неможливо розв'язати лише збільшенням їхньої кількості в офіційній статистиці.  Місту необхідна система, яка дає відповіді на кілька базових запитань.

По-перше, потрібна актуальна інформація про фактичний стан кожного укриття, його місткість, доступність і відповідальних осіб.

По-друге, необхідно забезпечити регулярні перевірки не лише технічного стану, але й можливості потрапити всередину під час реальної повітряної тривоги.

По-третє, варто оприлюднювати результати перевірок і повідомляти, які конкретні порушення усунені, а які залишаються невирішеними.

По-четверте, потрібно оцінити території, де наявних захисних місць недостатньо, та розробити програму розширення мережі укриттів.

Окремим напрямком могло б стати встановлення сертифікованих мобільних захисних конструкцій у громадських просторах, де немає швидкого доступу до капітальних укриттів.  Адже ремонт підвалів не розв'язує проблему людини, яку тривога застала на автобусній зупинці, у парку чи на відкритій площі.

Міська влада вже має досвід встановлення одного модульного укриття біля центру "Незламні матусі", проте публічного графіка появи таких конструкцій у громадських просторах наразі немає. Ці напрямки не повинні конкурувати між собою.

Місто потребує одночасно якісних стаціонарних сховищ, доступних підвалів у житлових будинках і додаткових місць короткострокового захисту там, де люди перебувають просто неба.

П'ятий рік війни. Коли доступність укриттів стане правилом, а не винятком?

Із лютого 2022 року минуло понад чотири з половиною роки. За цей час Львів пережив численні повітряні тривоги, ракетні атаки та руйнування. У місті відремонтували частину захисних споруд, започаткували нові програми фінансування та проводять перевірки.

Це необхідна робота, яку не варто заперечувати. Проте наявність позитивних змін не скасовує конкретних проблем.

Випадки зачинених укриттів, відсутність загальнодоступних даних про їхню сукупну місткість та проблеми зі станом окремих великих сховищ свідчать, що систему цивільного захисту ще потрібно вдосконалювати.

Міська влада має пояснити, яким чином контролює фактичний доступ до захисних споруд, скільки порушень виявлено протягом 2026 року та які наслідки це мало для відповідальних осіб.

Окремого публічного звіту потребує використання понад 350 мільйонів гривень, спрямованих на укриття від початку повномасштабного вторгнення. Адже найбільшою проблемою є навіть не сама наявність недоліків. Проблема виникає тоді, коли про зачинені двері стає відомо вже під час небезпеки, а не до неї.

На п'ятому році війни львів'яни мають право очікувати, що пошук укриття не перетворюватиметься на пошук людини з ключами. Бо коли лунає повітряна тривога, час вимірюється хвилинами. І саме в ці хвилини стає зрозуміло, наскільки ефективно працює система, на яку місто витрачає роки та мільйони гривень