Загалом усі проблеми «бусифікації» — це історія про державу, яка сховалася
Бо держава, серед іншого, — це інститут примусу. Коли за порушення закону настає відповідальність. І страх цієї відповідальності змушує тебе дотримуватися правил
Про це пише військовий Павло Казарін, інформує Четверта студія.
Так от. Сьогодні повістку можна викинути в смітник відносно безболісно. Так, буде штраф. Так, теоретично тобі можуть заблокувати водійські права (хоча там процедура потребує стільки людино-годин, що жодний ТЦК не стане з цим морочитися). Але загалом покарання за ігнорування повістки прописане таке, що тобі простіше й вигідніше цю повістку ігнорувати
У результаті вакуум сліпого інституційного примусу заповнює низовий примус. Усе те, що ви називаєте «бусифікацією». Якщо люди самі не приходять по повістках — на вулиці змушені виходити групи оповіщення. І далі відбувається те, що відбувається
Не хочете «бусифікації» — без проблем. Тоді прописуємо в законодавстві посилення відповідальності за ігнорування повісток. Щось жорстке і невідворотне. І тоді жодних облав. Жодних груп оповіщення. Усі самі слухняно йдуть до ТЦК
Але держава так робити не хоче. Депутати бояться за рейтинг. Президент хоче переобрання. Тому все спустили на військових. У результаті маємо те, що маємо
Говорили про це зі Сергієм Стерненком. А заодно — про армійську бюрократію, результати року та перспективи наступного.
Ось посилання на ефір
Через це громадяни змушені їздити до районних центрів, іноді долаючи до 80 кілометрів, щоб оформити…
Розпочато розслідування за фактом розстрілу представниками зс рф полонених українських захисників у Покровському районі