В селі на Чернігівщині з жахом згадують розваги окупантів
там формувались батальйони для наступу на Київ
Майже 250 тисяч українців залишилися просто неба через війну, і вже близько 77 тисяч заявок про знищення чи пошкодження житла надійшло через застосунок “Дія”.
На деокупованих територіях складають акти пошкоджень, щоб оцінити збитки, про це йдеться в ТСН, пише Четверта студія.
Староста Великої дороги на Чернігівщині обходить постраждалі від російської навали сільські двори. «Люди роками будували все, старалися, щоб було… За один день все зруйновано, все згоріло вщент», – констатує Катерина Подолянко.
Із землею зрівняно 17 хат, до пів сотні понівечені. На кожне обійстя складають акт, до нього додають фото. «Офіційно ще ніхто нічого не говорив, ми передаємо до сільської ради, далі до громади, та передає на область, бо коли буде субвенція йти з держбюджету – вона, зрозуміло, буде на область йти, а потім область перекидає на сільські ради», – пояснює Подолянко.
На згарищах ні душі, бо ж господарі виїхали і невідомо, чи зможуть повернутися додому хоча б на осінь. «Де ж їм жить, хати немає, ночувати нема де, то в сестри, то десь у родичів, в основному всі у Ніжині, сім’я з дітьми найняла квартиру і живе на квартирі у Ніжині», – розповідає староста.
А ще сотня людей живуть у пошкоджених будинках, ремонтують їх самотужки. Велика дорога, власне, була перевальною базою, саме тут російська армії формувала батальйони для наступу на Київ та Ніжин, через це село пройшло орієнтовно 20 тисяч російських солдатів і тисячі одиниць бронетехніки.
Окупанти постійно тероризували місцевих, шукали зброю та телефони «Я так зрозумів за зброю, бо хтось сказав, що я мисливець, і приходять: «Средства связи и оружие», – розповідає Анатолій Івашко.
Господаря обійстя росіяни сприйняли за коригувальника вогню. «Він каже, що ви навідники міномета. Ми стоїмо, не доберем, який міномет, він каже, що звідти летить, там міномет. Ну, який міномет? А там копиця стоїть, і хтось відро почепив, а по тому відру смалять», – розповідає чоловік.
Не подолавши копиці сіна на городі, росіяни кинули гранату в погріб. Такі мали розваги. «Він гранату туди бабах, але вона не розірвалася, давай мене пхати туди, мовляв лізь, показуй, що там», – додає Анатолій.
До тих, кого росіяни вважали корегувальниками, вони були неймовірно жорстокими, каже фотограф Ігор Волосянкін. «Якщо йде колона і хтось виглянув з вікна на звук – стріляли одразу, забирали телефони, щоб не змогли передати інформацію, але люди все одно знаходили можливості», – розповідає він.
З початком широкомасштабного вторгнення чоловік поміняв фотоапарат на зброю і пішов в тероборону. Через них місцеві й передавали про переміщення техніки окупантів, але ті методи – військова таємниця. «Я їх називав бабусі-ніндзя. На язику крутиться, дуже хочеться розповісти, але давайте потім», – каже чоловік.
Найкраща забава у окупантів, згадують місцеві – мародерство. Цим найбільше займались росіяни у Великій дорозі. Вони оселилися в школі, але місця на всіх забракло. Першого дня до села зайшло окупантів на сто душ більше, аніж місцевого населення. Тож загарбники розбрелися по хатах, на збори місцевим дали дві хвилини.
Світлана Примаченко із чоловіком уже два місяці поневіряються по людях, вдома не ночують навіть після деокупації села. В їхній оселі жило 20 окупантів. «Воно п’яне прийде по ногах стріляє. Забрали чоловікову спідню білизну, шкарпетки, все, що можна забирати. Двома БТРми заїхали, винесли все, що можна – і ложки, що ми їли, посуд, в морозилці м’ясо було – винесли все, що можна. Кролів били і курей різали, а я стою, я нічого не можу сказать. Приходимо з чоловіком корову доїть, а корова видоєна, молоко забране», – розповідає жінка.
Армія мародерів зі школи винесла всю оргтехніку. Саму школу розтрощили, і навряд чи тут колись ще вчитимуться діти. «Не знаю, чи будуть кошти на відновлення цього приміщення. Я думаю, наша ОТГ надасть автобус і будуть довозити людей до сусіднього села», – каже директорка гімназії Валентина Полуда.
До акту про знищені хати староста вписує і цінне майно. Викрадене росіянами так і позначає: вкрадене. Але чи компенсуватимуть і його, чи лише втрачені квадратні метри, поки незрозуміло.
