який після важкого поранення опинився на межі життя і смерті
Пацієнта у стані септичного шоку медики реабілітаційного центру UNBROKEN буквально витягли з того світу. До служби в ЗСУ 36-річний Роман Петров з Кривого Рогу працював електриком, а мобілізувався торік у серпні.
Про це пише Четверта студія з посиланням на прес-службу ЛМР.
Коли його поранило, він уже попрощався зі своїми побратимами.
Служити Романові випало у 53-й ОМБр імені князя Володимира Мономаха. У ній захисник став командиром бойової машини. Поранення отримав цьогоріч наприкінці червня поблизу Торецька. Тоді Роман допомагав нести пораненого побратима до евакуаційного авто. Як раптом ворог почав обстрілювати їх з мінометів та скидати боєприпаси з дронів. Захисник отримав поранення живота, грудної клітки та ноги.
«Я відразу по рації сказав побратимам, що приємно було з ними служити. А командир роти сказав, що мені ще не час помирати», – згадує Роман.
Після трьох діб у прифронтових шпиталях важкопораненого бійця евакуювали до Львова, у центр UNBROKEN. Він поступив у важкому стані з усіма ознаками септичного шоку. Це найтяжчий прояв сепсису – системної запальної реакції організму у відповідь на інфекцію. У такому стані вдається врятувати лише одиниці пацієнтів.
Романа підключили до апарату штучної вентиляції легень, ввели у стан медикаментозну сну та виконали низку першочергових операцій.
У пацієнта були відкритий перелом стегнової кістки, проникаюче поранення в ділянці тазу та прямої кишки, яка була схожа на сито. В ній було аж 12 пробитих осколками отворів. Тож найперше хірурги вивели стому – штучний отвір у черевній стінці для виводу вмісту кишківника. А потім розкрили анаеробну флегмону тазу, яку ще називають газовою гангреною. Це гнійне запалення м’яких тканин, яке може виникати за таких поранень. Хірурги випустили гній, почистили тканини та дали їм доступ до кисню.
Місяць Роман перебував у реанімації, його час від часу оперували і ніхто не знав, чи виживе захисник.
«Його стан був настільки важкий, що мало хто сподівався, що він з того стану вийде. Але завдяки спільним зусиллям команди анестезіологів та хірургів вдалося стабілізувати пацієнта та досягти позитивної динаміки», – розповідає Андрій Микуш, хірург центру UNBROKEN.
Зараз Роману вже краще. Проте на повне відновлення піде ще багато часу. Захисник каже, що його головна підтримка на шляху до одужання – це дружина і дворічний синочок.
«З великою війною я почав більше цінувати життя. Бо до цього виявляється, що ти мав усе, але ти цього не цінував», – каже Роман.
Коментарі
Позначки: захисник
