Ілюстрація: ФБ/Юрій Назаркевич
Фото
20 серпня 2024 року відбудеться прощання з Героями. Об 11:00 з Тарасом Сало та Василем Великийчоловіком.
Про це пише Четверта студія з посиланням на пресслужбу ЛМР.
Прощання відбудеться у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла.
Об 11:30 год. відбудеться загальна міська церемонія прощання на пл. Ринок.
О 15:00 год. з Михайлом Левандовським у храмі свв.апп. Петра і Павла на вул. Лукасевича.
Василь Великийчоловік (10.02.1996-02.11.2023) Уродженець міста Дубляни.
Навчався у Дублянському опорному ліцеї імені Героя України Анатолія Жаловаги Львівської міської ради. Здобув освіту у Державному навчальному закладі «Львівське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту».
Після завершення навчання працював водієм-експедитором. У вільний час захоплювався футболом та автомобілями. За словами родини, був «надзвичайно веселою людиною, справжньою душею компанії».
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів. Виконував бойові завдання на Харківщині у лавах 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.
У захисника залишилися батьки, брат та хрещений син.
Михайло Левандовський (20.01.1974-20.07.2024) Уродженець села Бертишів Львівської області. Проживав у Львові.
Навчався у Ліцеї №94 Львівської міської ради. Здобув освіту у Вищому професійному училищі №63 міста Львова (сьогодні – Львівське вище професійне училище транспортних технологій та сервісу Національного транспортного університету).
Впродовж усього свого життя пропрацював у сфері перевезень: спершу був водієм у Комерційній виробничо-приватній фірмі «Будекстра», а згодом – у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ТОІ-ТОІ Системи санітарні». У вільний час захоплювався рибальством та грибництвом, був надзвичайно «відповідальною, доброю, працьовитою та дбайливою людиною, люблячим батьком та чоловіком».
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації доєднався до лав Збройних Сил України. Боровся із загарбниками на Запорізькому, Харківському та Донецькому напрямках у лавах 33-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.
У Михайла Левандовського залишилися батьки, дружина, троє дітей та брат.
Тарас Сало (18.08.1991-18.08.2024) Львів’янин.
Навчався у Середній загальноосвітній школі № 99 міста Львова. У 2013 році закінчив Львівський державний університет безпеки життєдіяльності за спеціальністю «Організація перевезень і управління на транспорті».
Після завершення навчання вступив до складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Згодом Тарас Сало обійняв посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області. Активно займався спортом, зокрема, кікбоксингом, брав участь у низці національних змагань. Був відданим уболівальником львівських «Карпат». За словами близьких, Тарас Сало був «людиною-воїном, надзвичайно рішучим і прагнув присвятити своє життя допомозі іншим».
У травні 2023 року став на захист держави від російських загарбників. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави на східному напрямку у складі полку управління поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк «Сафарі») Департаменту поліції особливого призначення «Об’єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють».
Впродовж останнього часу обіймав посаду заступника командира взводу. Незважаючи на п’ять складних поранень, щоразу повертався на фронт до своїх побратимів.
У Тараса Сала залишилися бабуся, батьки, донька, дружина та сестра.
