А страшилка про “іноземців, які все скуплять”, – вона і є страшилкою
Аргументи будуть ті ж. Українців лякатимуть тим, що прийдуть іноземці і скуплять увесь славетний український чорнозем, а ми залишимся голими-босими.
Маю для тих, хто слухатиме ці брехливі байки, surprise: “Всьо уже украдено до нас”(с).
Ті, хто слухає побрехеньки Юлії Володимирівни, яка аж піною сходить, – так захищає українські чорноземи від іноземців, мають ще раз прочитати ці слова: “ВСЬО УЖЕ УКРАДЕНО ДО НАС”.
Тепер конкретно. Коли ви їдете дорогами України – бачите величезні нові зернові термінали, елеватори тощо? В них вкладено десятки мільйонів доларів. А тепер запитайте себе: хто наважиться вбухати такі кошти у будівництво цих об`єктів на ОРЕНДОВАНИХ землях, тобто юридично чужих?
Скринька відкривається просто: земельні латифундисти давно уже укладають договори оренди з власниками земельних паїв не на рік-два, а на 10, 15, 25 і навіть 49 років. Тобто фактично купують їх. Але купують за копійки.
Учора родичі перерахували гроші – мою частку від платні за родинну землю (паї), які обробляє орендатор. Невеликий, можна навіть сказати крихітний орендар, – десь тисяч 15 гектарів має. Так от, він заплатив – скажімо так – в районі 1,5 тисячі гривень за гектар.
А знаєте, скільки дає 1 гектар землі чистого прибутку навіть дрібним латифундистам? Від 1,5 тисячі, але уже не гривень. Повторюю: ЧИСТОГО прибутку. Буває, що і 3, і 5 і навіть 10 тисяч доларів – дивлячись, які культури вирощуюються.
Власників земельних паїв аграрні “барони” обдирають, мов липку, набиваючи собі кишені, в тому числі, – через шахрайство з орендою. А шахрайство це вони ж самі й здійснили через “своїх” людей в Верховній Раді та уряді. Давно. Дуже давно. І щороку мораторій на продаж продовжують, виплачуюючи колосальні кошти депутатам, щоб ті голосували, як треба. Колосальні кошти вкладаються в рекламну кампанію проти ринку землі.
Фішка тут от в чому. Земельні “барони” встановили закон, за яким орендна платня за землю не може бути нижчою 3% від оціночної вартості землі. Начебто непогано. Але… ОЦІНОЧНУ ВАРТІСТЬ землі занизили у 5-10 разів!
Відповідно власники паїв отримують за них набагато менше, ніж мали б.
І все іде за планом.
А страшилка про “іноземців, які все скуплять”, – вона і є страшилкою. Вигадана зацікавленими особами. Іноземні компанії давно вже тут і непогано себе почувають: американські, шведські, голландські, німецькі. І російські теж.
Просто один приклад. Головний офіс компанії NCH, що оперує активами загальною вартістю $3,5 млрд, розташувався в одному з хмарочосів на 5-й авеню в Нью-Йорку. В Україні компанія контролює 430 тисяч(!) гектарів орної землі. Більш ніж половину з усіх своїх земельних активів у світі.
До речі, про чорноземи. Поки ми носимося з ними, мов дурень з писаною торбою, вони втрачаються. МИ ВТРАЧАЄМО СВОЇ ЧОРНОЗЕМИ.
Справа в тому, що і вітчизняні, і іноземні латифундисти займаються у нас переважно рослинництвом. Корівок у нас тримають мало.
А чорноземи потребують органічного підживлення, як і будь-яка земля. Тобто – банального гною не замість “хімії”, що її ллють у землю, а – разом з нею. Але навіщо, коли і так все іде за планом? Процес розведення корівок довгий і витратний, – якби були справдні власники землі, вони б цим займалися хоча б тоиму, що це ЇХНЯ земля і треба про неї дбати. А орендарі?
Виснажиться земля через 20 років? Латифундисти залишать її й підуть далі – шукати собі, де краще набити кишені. А наші діти залишаться при “бубновому” інтересі посеред пустелі, проклинаючи нашу тупість і недолугість.
А ви й далі слухайте Юлію Володимирівну. Тільки знайте: у світі існують лише 6 країн, в яких немає ринку землі: Північна Корея, Венесуела, Куба, Конго, Таджикістан і… Україна. Класна компанія, чи не так?