Щодо так званого “спростування” польського віце-консула п. Запура
Отже, поляк публічно та провокаційно заявив, що у 1919 році, коли Військо Польське в жорстоких боях з армією УНР захопило Волинь, “Української держави не існувало”. Це означає: те, що наші діти вчать у школах про події 1917-1920 рр. — “українська брехня”. Відзначаючи зараз 100-ліття Української національної революції (згідно з Указом Президента Порошенка), ми, виявляється, відзначаємо невідомо що, якийсь фейковий ювілей.
Свої слова про відсутність у 1919 році Української держави (відомої нам як УНР) поляк не спростував. Натомість він спекулятивно пересмикнув факти: питання про першу українсько-польську війну 1918-1919 рр. (коли сталася збройна окупація поляками Західної України) замінив на питання про окреме місто Львів — за його словами, у той час “польське”.
До речі, хто з вас буває у Франції, зокрема, у Страсбургу, спробуйте там публічно нагадати загальновідомий факт, що Страсбург колись був німецьким містом.
Досі поляки заперечували термін “друга польсько-українська війна 1942-1947 рр.”, введений ненависним їм Володимиром В’ятровичем. Тепер уже вони заперечують і загальновідомий факт Першої українсько-польської війни (листопад 1918 р. – липень 1919 р.). Тобто, поляки взялися переписувати українську історію. Чекайте вимог внесення змін до українських підручників!
І ще одне. Поляки на теренах суверенної (поки що) України проводять провокаційні заходи на кшталт “круглого столу” з назвою “Волинський експеримент Генрика Юзевського: дорога до польсько-українського примирення у міжвоєнний період”.
Хто був той Генрик Юзевський? Призначений державою-окупантом волинський воєвода у 1928-1929 i 1930-1938 рр. За польською версією, “добрий польський поліцай” на Волині (“друг українського народу”) — на противагу “злим поліцаям”, які були до нього й після нього волинськими воєводами. За українською версією, людина, яка будувала на Волині т. зв. “сокальський кордон”, який мав роз’єднувати волинян з галичанами, щоби галичани не могли допомагати волинянам чинити опір тому ґвалту, який чинили на Волині польські окупанти. Т. зв. “Волинський експеримент” для сучасної польської влади є взірцем “польсько-українського примирення”. Що треба, щоби ТАКЕ “примирення” екстраполювати у сучасну українську Волинь? Відповідь очевидна. Треба відновити там окупаційну польську владу.
P.S. Історія — історією, а є й сучасне життя. Ось одна з нових вимог всім відомого пана Ващиковського: “Глава польської дипломатії зазначив, що “кісткою незгоди” у двосторонніх відносинах є історія, … а також повернення польській громаді в Україні церковного майна – костелів і парафіяльних будинків”.
Що таке “повернути польській громаді в Україні” костели? Це значить відібрати сотні храмів у сучасних греко-католиків і православних. Тобто, розпалити на Західній України громадянську війну. Де гарантія, що відтак з-за Сяну та Бугу не прийдуть “миротворці НАТО” (чи ЄС) під біло-червоними прапорами (без згоди Брюсселя, звісна річ)? Ось вам і “polska jesień” на кшталт “Русской вєсни”.
До речі, Порошенко вже надсилає до Варшави українську делегацію — обговорювати ці польські “пропозиції”. Варшава вже висловила своє задоволення таким рішенням. Отже, нам, українцям (галичанам і волинянам), нічого доброго чекати не доводиться. Наш “адвокат” шелепи на нашій шиї не розчепить.