Я рідко у цьому житті зустрічав крутого менеджера Диявола (такого менеджера Бога, я бачив лиш декілька раз), який у ході своєї діяльності не відчував гнітучого стану…
У такі дні – світ не милий і все на стільки йде шкереберть, що хочеться лежати і нічого не робити..
Але нічого не робити – не можна, бо за тобою добробут сотень сімей, десятків тисячі простих людей.. Нічого не робити – не можливо…
Такий, своєрідний, самонадлом, який можна відчути лише в Пеклі..
При цьому всьому, об’єми роботи виходять за рамки допустимих навантажень, рівень вдячності тих кому прагнеш допомогти – нижче плінтуса…
Помилятися не маєш права, йдеш по лезу, а кінця-краю не бачиш бо всі роздроблені у своїх емоціях і баченнях..
100 років тому, через таке, ми втратили свою державність… Бо замість єдності й гурту, всі розбіглись по холодних білих хатинках, що є скраю..
Лиш у єдності сила, у терпимості та підтримці лідерів, які пройшли випробуванням полум’ям, кулуарними ігрищами і залишились вірними переконанням, які всмоктали з материнським молоком… УКРАЇНСЬКИМ молоком…
Таке товариство своєрдне, зазвичай зі специфічним почуттям гумору й гострими зубами… Цініть їх, підтримуйте, навіть коли не розумієте.. Бо на зміну таким прийдуть лише герої інших націй, які продадуть нашу неньку за 30 срібняків… Кожен 12тий і так зрадник..
Так повелося ще від діда-прадіда, це особливості цієї Богом даної нам землі..
У мене все…
Єдині разом