Фото: Володимир Пиріг/ФБ
Щороку цього дня у світі відзначається Міжнародний день «Білої тростини» – символу незрячої людини.
Як пише «Четверта студія» з посиланням на «Укрінформ», день встановлений у 1969 році згідно з рішенням Міжнародної федерації сліпих. Уперше цей день відзначали в США 15 жовтня 1964 року з ініціативи Національної федерації сліпих. «Біла тростина» як реальний предмет, без якого важко уявити життя незрячої людини, з’явилась у 1921 році, коли молодий англієць, фотограф за фахом Джеймс Біггс, що втратив зір унаслідок нещасного випадку, самостійно виготовив такий ціпок. Він пофарбував тростину в білий колір, аби оточуючим був зрозумілий особливий статус її власника. Ініціатива Біггса була підхоплена й декілька років потому саме біла тростина стала тим вирізняльним знаком, за яким одразу ж можна визначити, що людина, яка тримає її в руках – незряча.
На початку 1930-х років тростина з’явилась у Європі, а невдовзі і в Америці – її роздавали всім, хто мав у ній потребу. Широкому розповсюдженню білої тростини в західних країнах сприяли численні благочинні та релігійні організації. Нині Міжнародний день «Білої тростини» є не тільки своєрідним знаком, що має нагадувати суспільству про людей з обмеженими фізичними можливостями, але й днем, заснованим для запровадження інтегративних і реабілітаційних процесів.
Найпоширеніші гасла Міжнародного дня «Білої тростини» – толерантність, рівноправ’я та інтеграція. А ще Міжнародний день «Білої тростини» – це спроба зрівняти в правах інвалідів і умовно здорових, дозволивши першим відчути себе повноцінними, а іншим – приміряти на себе долю людини з фізичною вадою.
Як повідомили у прес-службі Львівської міської ради, в середу, 16 жовтня, відбудуться урочистості, приурочені Міжнародному дню білої тростини.
Розпочнеться захід о 14.00 год в будинку культури Львівського УВО УТОС, що на вул. Замарстинівській, 130. Його організатори — ГО «Львівська обласна організація Всеукраїнської організації інвалідів «Українське товариство сліпих», а фінансову підтримку надали в міському управлінні соціального захисту.
Програма заходу передбачає виставку творчих робіт людей з порушенням зору, виступ творчих колективів та виконавців. Мета заходу — відкрити очі зрячих на світ незрячих, показати творчі надбання людей з порушенням зору, адже серед членів організації є багато творчо обдарованих особистостей, спортсменів, чинних чемпіонів світу та паралімпійців, вчених, тифлопедагогів.
Свою позицію щодо того, чому “проводити концерти до Дня білої тростини — абсурдно і недоречно”, висловив на своїй сторінці у ФБ журналіст Володимир Пиріг.
“Отже, настає 15 жовтня — День білої тростини. З нагоди цього дня в багатьох містах України, зокрема й у Львові, пройдуть концерти, а на телеканалах показуватимуть сюжети про важку долю незрячих, про закриті підприємства УТОСу і так далі. Прямо уявляю собі концерт до Дня білої тростини. Незрячі, прикрасивши свої тростини квітками, стрічечками і віночками, з супроводом під ручку, йдуть на концерт з нагоди Дня білої тростини. А на концерті звучать пісні про тростину, її оспівують у віршах і так далі. А потім ведучий концерту каже «Слава тростині!», а незрячі відповідають «Соцзахисту слава», усі плескають, беруть під руку свій супровід і йдуть додому.
Це був сарказм. Бо насправді на концертах до Дня білої тростини тростину не оспівують. Це — просто концерти, які позбавлені суті, сенсу і здорового глузду.
До прикладу, у Львові буде аж два таких концерти. І їх організовують ті, хто з тростинами не ходить! На одному з концертів виступатимуть навіть незрячі співаки, багато з яких теж не ходять з тростинами. Тож маємо парадокс: і організатори, і учасники концертів до Дня білої тростини з тростинами не ходять. Тож навіщо їх взагалі проводити?
У нас звикли: до Дня білої тростини — концерт, до Дня інваліда — подарунки… Агов, зупиніться і схаменіться!
Замість організувати концерт, організуйте краще публічні майстеркласи з орієнтування. Покажіть іншим, що таке тростина і розкажіть, для чого вона. Розкажіть батькам незрячих дітей, що вони повинні зробити все для того, аби ці діти, вийшовши у широкий світ, вміли в ньому орієнтуватись. Розкажіть тим незрячим, які ще не ходять з тростиною, що тим вони себе дуже обмежують. Запросіть психолога для тих незрячих, які бояться самостійно ходити, аби він допоміг їм позбутися страху.
А можна піти далі й, замість організації чергового концерту, пояснювати владі — як місцевій, так і державній, — про те, на скільки важливими є озвучені світлофори, рівні тротуари, обладнані тактильною плиткою пішохідні переходи, тактильні смуги, які мали би направляти до зупинки чи входу в певну установу (таке тепер встановили біля вокзалу, але воно трохи криве), підземні переходи з можливістю пройти по пандусу і так далі.
Можна піти взагалі дуже далеко і домагатися від держави компенсації за самостійно придбану тростину. Нагадаю, що ціна нормальної тростини коливається в межах однієї тисячі гривень, а до неї ще треба час від часу купувати накінечники, які стираються (коштують понад 200 грн). Більшості незрячих такі тростини просто не по кишені! Натомість держава пропонує тростини по 204 грн, які мають лише одну висоту, а, отже, підходять не всім, і не мають ротаційних накінечників, які дуже допомагають при орієнтуванні. Також держава, кажуть, компенсовує 204 грн за тростину, придбану самостійно. Тобто, купивши тростину за 1 тис. грн можна отримати від держави компенсацію, за яку навіть накінечник не купиш. Але хто про то думає? Давайте краще концерт!
Є ще одна проблема: багато незрячих не ходять з тростинами, бо немає тих, хто б їх цьому навчав. Піднімайте питання перед владою, щоб це питання виправити. Одна моя знайома хоче навчитись орієнтуванню, але її нема кому навчити! ОК, мені пощастило, бо маю друга, який навчив. Але не всі мають таких друзів!
Одним словом. Давайте нарешті працювати реально а не на показуху. На фото — заквітчана тростина. Вона вже готова до свого свята, але концерт слухати не піде”, – зазначив у дописі Володимир Пиріг.
Довідка. Українське товариство сліпих — неприбуткова громадська організація, яка об’єднує осіб з інвалідністю I та II груп за зором і має 86-ти річну історію свого становлення і розвитку. Перший осередок УТОС на Львівщині розпочав свою роботу в листопаді 1939 року. На сьогодні на Львівщині товариство налічує близько 2000 людей з порушенням зору, з них понад 800 є мешканцями м. Львова. Організація є чітко структурована і має розгалужену систему первинних осередків на базі яких людям з порушенням зору фахово надається низка соціальних послуг.
Коментарі
Позначки: Львів, Міжнародний день "Білої тростини", незрячі, утос
