Музика постійно мене притягує. Можу грати в будь-якому настрої. А на сцену виходжу – тому, що отримую там підзарядку. Сподіваюся, сам стаю «акумулятором» для глядачів.
Розмова із співзасновником етно-гурту “Torban” Артуром Темченком
Гурт “Torban”. Їхня музика захоплює від першої ноти і несе, мов нестримна ріка, музичними традиціями нашого народу. Ритм, мов течія підхоплює, а мотиви, які музиканти вплітають у свої композиції, малюють довкола щось магічне, трохи містичне, те, що притаманне лише українській нації.
Про етніку в сучасній інтерпретації, музичні смаки та вподобання говоримо із співзасновником етно-гурту “Torban” Артуром Темченком.
Про них не пише Вікіпедія, та коли почуєш їх бодай раз, переслуховуватимеш знову і знову.
– Що тебе спонукало взятися за етно музику, фольклор, чому саме цей стиль, що так захопило?
– Та ще з дитинства чув багато різних народних пісень. А коли став старшим – почав трохи цікавитися історією. Думав навіть вступати на археологію. А з 15-ти років грав трохи на барабанах у різних підліткових групах… Згодом, коли виповнилося 18 років, мене запросили грати в етно-рок колектив. Зрозуміло, що я погодився.
Довелося вчитися грати на усіляких перкусіях. Я почав їздити на фольклорні фестивалі. Слухав багато музики різних народів світу. Вже після переїзду до Львова, потрапив до колективу, який виконує середньовічну та ірландську народну музику.
– Знаю, що створити власний колектив було твоєю мрією впродовж багатьох років. Коли наважився взятися за справу і що стало поштовхом?
– Давно хотів грати українську народну музику. Кілька років виношував ідею створення колективу. Але завжди бракувало часу, ідей, однодумців. І ось якось познайомився з Юрком Дворником. Він запропонував разом поімпровізувати на довколаетнічні теми.
Ми щось пробували, придумували, допоки я не запропонував зробити кілька козацьких пісень. Ми спробували, – і нам пішло! Тоді ж і почали шукати інших музикантів.
Майже всі пісні вибирає Марічка. Вона ж – основний голос колективу. Приходить на репетицію і каже: “Ось така пісня є. Я її дуже люблю. Послухайте”
– Найважливіше в колективі, попри те, що мають бути професійні музиканти, треба, аби всі “горіли” спільною ідеєю, були однодумцями. Чи так склалося у вашій формації ?
– Всіх людей з “Torban-у” я дуже люблю і поважаю. Сподіваюся, вони мене також. Так, ми горимо спільними ідеями. Хоч і є дуже різними за характерами. Хтось мовчазний і спокійний, а хтось енергійний і експресивний. Але так цікавіше!
У нас в колективі є двоє дівчат з прекрасними вокальними даними. Це Марічка Чічкова і Данута Згарда. Вони завжди мають купу ідей для пісень і іміджу колективу. Є ще хлопці: Юрко Дворник і Макс Дмитришин. Дуетом з Юрком ми і починали “Torban”. Усі вони – хороші музиканти і добре відчувають, як саме треба робити пісні.
– Хто займався аранжуванням музичного матеріалу, як його нагромаджували, який творчий доробок наразі?
– Майже всі пісні вибирає Марічка. Вона ж основний голос колективу. Приходить на репетицію і каже: “Ось така пісня є. Я її дуже люблю. Послухайте”. Співає нам. І тоді вже всі разом думаємо над аранжуванням. Буває так, що можемо придумати концепцію, а через деякий час кардинально все переробити.
Більшість репертуару складають весільні та календарно-обрядові пісні. Маємо окремо “зимову” програму, яка складається з колядок. В інші пори року ми їх майже не виконуємо. Є ще кілька балканських пісень, які ми іноді виконуємо. Дещо з нашого репертуару ми вже записали і видали такий собі міні-альбом. На черзі другий диск. Плануємо видати до свят.
-Події, успіхи, перемоги гурту “Torban”. Що найбільше посприяло team-building-у?
– Ну,найкрутішою подією, як на мене, був наш невеликий європейський тур. За два тижні ми наїздили кілька тисяч кілометрів і зіграли концерти у Варшаві (Польща), Вільнюсі, Каунасі, Клайпеді, Нярінзі (Литва), Ризі (Латвія). Це було фантастично, яскраво і незабутньо! Різні концертні майданчики, десятки вуличних сейшнів, купа цікавих знайомств і море приємних вражень. У таких поїздках колектив перевіряється на міцність. І ми витримали цю перевірку.
– До речі, хочу вас привітати зі ще одним успіхом. “Torban” – єдиний колектив, який представлятиме Україну цього року на конкурсі-фестивалі “Mikołajki folkowe” …
– Так. Ми пройшли відбір у фінал конкурсу. Це – поважний фольклорний фестиваль у Любліні (Польща). Цього року це вже 27-й фестиваль. Чули купу кльових відгуків про нього. Зіграємо там 8 грудня. Сподіваємося на теплий прийом.
– Цікавим для мене є те, що, попри назву “Torban”, що символізує “панську бандуру”, струнно-щипкового інструменту у вашому колективі його немає…
– Коли обирали назву – хотіли, щоб вона мала фольклорний зміст, щоб це характеризувало нас як український гурт. Вибрали”Torban”– як поєднання європейського і українського народного інструментів. Інструмент з розкішним звучанням. Техніка виконання на торбані дуже складна і слабо збережена. Окрім того, цей інструмент маловідомий широкому загалу. Тож виконуємо ще і просвітницьку діяльність – пояснюємо людям, що ж таке торбан.
Більшість репертуару складають весільні та календарно-обрядові пісні
– Кожен колектив має амбітні плани. Які вони у вас, і у тебе зокрема? Адже знаю, що попри фолк-гурт “Toban”, ти є учасником ще низки проектів?
– Так. Я граю ще у ансамблі старовинної європейської музики “Kings&Beggars”, а також в колективах, які виконують ірландську музику –”IrishBeggars”та”Irelish”.
А власне з”Torban-ом”ми хочемо опанувати більше інструментів, мати власну репетиційну базу і нарешті знайти свого звукорежисера, який би нас визвучував на концертах. Це такий собі план-мінімум на найближчий час.
– Що для тебе значить кожен вихід на сцену? Чому музика –це продовження тебе? Що несеш до аудиторії ?
-Музика постійно мене вабить. Можу грати в будь-якому настрої. А на сцену виходжу – тому, що отримую там підзарядку. Сподіваюся, сам стаю “акумулятором” для глядачів.
Довідка
Torban – нова формація людей, котрі люблять фолк-музику. У своїй творчості намагаються надати народній пісні сучасніше звучання.
Гурт названий на честь “панської бандури” – Торбан. Це неймовірної краси струнно-щипковий інструмент, родич лютні.
Кожен учасник володіє щонайменше двома інструментами, які створюють багате звучання: колісна ліра, гітара, концертина, сопілка, дримба, гуцульский бубен, дарбука, бойран, пандерета і, звичайно, голоси.
Артур Темченко – гуцульський бубон, дримба, спів
Юрко Дворник – колісна ліра, сопілка, дримба, спів
Марічка Чічкова – спів, концертина
Данута Згарда – спів, перкусія
Макс Дмитришин – гітара, спів
