У 2010 році письменник-космополіт та інтелектуал Юрій Андрухович у своєму інтерв’ю заявив, що “якщо ще колись станеться таке чудо, що в Україні знову переможуть, умовно кажучи, помаранчеві, то треба буде дати можливість Кримові й Донбасу відокремитися”.
Цього року вже разом з іншим діячем літератури Тарасом Прохаськом він обурився засиллям російськомовних туристів в західноукраїнських містах. Мовляв, як же це так, російська мова звучить у сакральних для цих діячів місцях на площі Ринок у Львові і в центрі Івано-Франківська, і навіть вуличні музиканти, підігруючи смакам туристів, співають російською мовою.
Власне поміж цими двома подіями сталось те, про що пророкував Андрухович, – Донбас та Крим таки по факту були відокремлені від України. Не з волі українців, і навіть не з волі мешканців цих українських регіонів, а в силу зовнішніх чинників, а якщо бути відвертими, то винятково зусиллями північно-східного сусіда. Але що дуже важливо, – замасковано під волевиявлення місцевого населення.
А далі з боку обох письменників почались розпачливі волання і заламування рук про засилля російської мови на площі Ринок у Львові.
А ви на що сподівались? Що, відпустивши Донбас, зможете збудувати свою маленьку ЗУНР? Чи ви думаєте, що викинувши вуличних музикантів, які співають російською, вирішите проблеми функціонування української мови?
Ну, так туристи приїжджають не з Росії чи Білорусі, а з інших областей України, і значна частина з них (але далеко не всі) говорять російською. Бо так досі було в Україні, але так не має бути. Вони просто нагадують львів’янам про проблему, яка є в Україні, а не в окремо взятому Львові.
Натомість два діячі культури закликають нас боротись не з причинами, а з наслідками. І далі щедро розкидаються українськими землями, бо Юрій Андрухович, який вочевидь ніколи не читав української конституції, вже закликає, що, якщо б то раптом вдалось якимось дивом повернути Донбас, – то варто провести референдум, чи хочуть його мешканці такого повернення.
Але знову до російської мови на площі Ринок. Якщо будемо слухати таких фахівців, то витіснятимемо російську з пл. Ринок довго і безнадійно. Можливо, навіть вдасться її витіснити… наприклад на вулицю Краківську або Галицьку. Максимум – на Вірменську. Бо не в тому основна проблема, а в мовній ситуації в державі.
На щастя, йдемо трохи іншим шляхом – запрацювали квоти на українську музику на радіо та на телебаченні. Ситуація починає поступово змінюватись.
А вуличний музикант? Йому замовляють те, що чують по телебаченні чи радіо. Зміниться контент у телевізорі – зміниться і замовлення вуличному музиканту.