Вічна пам’ять
7 червня у Трускавці з почестями поховали Героя, воїна Ігоря Никитенка. Він загинув на війні, не доживши три тижні до свого 31-ліття, залишивши у скорботі батьків, дружину та двох діточок.
Про це пише Трускавецька міська рада, інформує Четверта студія.
Своє життя Ігор повністю посвятив рідній Батьківщині-Україні. У віці 19 років добровольцем пішов захищати Україну у складі батальйону спеціального призначення «Січ». Брав участь у важких боях та військових операціях на Харківщині, Донеччині, Луганщині та Херсонщині.
Проходив службу у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади та 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». Неодноразово був поранений, але завжди повертався на поле бою.
В лютому цього року Ігор Никитенко здійснив свою давню мрію та приєднався до Центру Спеціальних Операцій “А” СБУ.
Чин прощання з Ігорем Никитенком проходив спочатку в Києві – серці нашої держави, далі у рідному селищі Яблунець на Житомирщині, де Ігор народився 19 червня 1995 року, а згодом у селі Опака Східницької громади Дрогобицького району, де певний час проживав Ігор зі своєю дружиною Мар’яною.
Чин похорону священники відслужили у Трускавці, де Ігор та Мар’яна планували жити довго та щасливо, ростити своїх діточок Марка та Марічку, дбати та піклуватися одне про одного. На жаль, не судилося, як і тисячам інших українських родин, осиротілих через кляту війну, через ворога-загарбника, через росію та її зловорожу політику вбивств, терору, руйнувань.
Старший сержант, трускавчанин Ігор Андрійович Никитенко (позивний «Пірат») – воїн, чоловік, котрий понад десять років свого життя присвятив боротьбі за Україну. Бойовий шлях Ігоря позначений не лише нагородами, а й мужністю, яку неможливо виміряти відзнаками. Навіть після важких поранень він повертався до побратимів, бо вважав своїм обов’язком бути там, де найбільше потрібен. Побратими відзначають Ігоря як воїна, який завжди повертався до строю, вважаючи захист країни своїм обов’язком і справою життя.
Ігор любив Україну понад усе. Саме ця любов вела його у найважчі бої, давала сили після поранень знову повертатися до строю і бути поруч із побратимами там, де він був найбільше потрібен.
2 червня 2026 року Ігоря не стало, але він назавжди залишиться в нашій пам’яті – не лише рідних та побратимів, а всієї України, котра завдячує свою незалежність, свободу, державність таким Героям як Ігор Никитенко та тисячі інших, котрі віддали життя чи продовжують стояти на захисті нашої країни.
Поховали Героя Ігоря Никитенка на Алеї почесних поховань центрального трускавецького кладовища.
Коментарі
Позначки: захисник, прощання, Трускавець
