Вічна пам’ять
Оплакуємо воїна Василя Левка з Доброгостова
І знову плач, і знову голосіння. Сьогодні село Доброгостів провело в останню дорогу, на місце вічного спочинку полеглого Героя Василя Левка. Він був зразком справжнього Чоловіка, Батька, Воїна, Українця, Людини: розумний та відважний, господарський та компанійський, патріот і майстер на всі руки, чудовий сім`янин, зразковий християнин.
Про це пише Четверта студія з посиланням на Трускавецьку міську раду.
Це мав бути його останній виїзд на позиції. Так сказав Василь Левко своїй дружині Олі. Після цього – додому, після чотирьох років служби, – розповідає під час церемонії прощання на Василевому подвір`ї односельчанин полеглого Героя, отець-ієромонах Макарій Дутка. Вустами священика полеглий попрощався навіки з дружиною, дітьми, зятем, онучкою, мамою, рідними та знайомими.
Останній виїзд на позиції… Як страшно справдилися ці слова, але в зовсім неочікуваному контексті. Виїзд на бойові позиції поблизу Білопілля на Сумщині дійсно став для Василя Левка останнім. Як і день 17 січня 2026 року став останнім днем його життя.
До свого золотого ювілею Василь Васильович Левко не дожив пів року. Зі свого життя чотири роки він повністю та беззастережно віддав захисту Вітчизни, адже в ЗСУ – з 2 березня 2022 року. Все своє життя Василь прожив у служінні іншим – своїй сім`ї, своїй громаді, рідному краю. Жив і працював, як багато інших, але коли нога ворога-окупанта ступила на українську землю, він без вагань взяв до рук зброю і пішов захищати Україну.
За Героєм плаче небо у цей суворий та похмурий січневий день, за Героєм плаче весь Доброгостів, у скорботі схилили голови Трускавецька громада та вся Україна. Велике село Доброгостів багаточисельно прийшло, щоб підтримати вдову та дітей, маму та всю родину, для котрих загибель Василя – опори та надійного плеча – стала шоком. І в багатьох у голові виникає думка: «За що, Господи, забираєш від нас найкращих? Чому Ти допустив цю загибель праведного?
Доки ще Україна терпітиме цю війну та ховатиме найкращих синів і доньок, цвіт нації?».
Відповіді на ці непрості питання пробують давати під час похоронних урочистостей священики. І часто вдаються до прикладів з історії, до паралелей з минулого. Адже так було завжди, що були війни, гинули молоді та зрілі, гинули діти, жінки та літні люди, і завжди ворог вбивав, нищив, руйнував, намагався навіть слід наш стерти з лиця землі. Але Україна жива, розіп’ята Україна воскресала і піднімалася з занепаду, з руїни – а все завдяки таким незламним Героям, котрі віддавали за неї свої життя.
І зараз до почету полеглих Захисників, до Пантеону Героїв України долучився світлої пам`яті Василь Левко.
Як би нам хотілося, щоб він повернувся додому живим, не на щиті, а зі щитом, не у труні, а своїми ногами, щоб його міцні руки обійняли маму, дружину та дітей, щоб сусіди та приятелі відчули його сильний потиск руки, щоб знову взяв до рук сокиру, бензопилу чи косу і з задоволенням виконував звичайні сільські роботи по господарству.
Важко знайти слова, які могли б утішити родину – як полеглого Василя, так і інших загиблих Героїв. Надія лише на Бога та на час, котрий якщо не лікує, то хоча б загоює рани на серці та в душі. Хоча шрами залишаються, адже все, до чого торкалася рука Василя, все, зроблене ним, все-все нагадуватиме про нього.
Єдина утіха у цьому страшному горі – це те, що Василь Левко буде навіки записаний у Книзі Живих, що полеглі під час оборони Вітчизни потрапляють до
Небесного Царства, і що залишив Василь свій слід на цій землі – хороший слід.
Нехай же пам’ять про тебе, наш дорогий односельцю та друже Василю, буде вічною, а Господь нехай упокоїть тебе у Своїх праведних оселях.
Вічна пам’ять і Царство Небесне тобі, наш Герою!
Коментарі
Позначки: захисник, Трускавець
