На Львівщині розповіли про сексуальне насильство ексдиректора

Новини 21 Березня, 2025 79

Змушував цілуватися та торкався інтимних місць, – кажуть вихованки навчально-реабілітаційного центру на Львівщині

Директор Великолюбінського багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру, що у Львівській області, сексуально домагався дітей, відбирав у них гроші, а за порушення правил відвозив до психлікарні.

Про це йдеться у розслідуванні NGL.media, пише Четверта студія.

За словами 12-річної Віри (ім’я змінене), 64-річний Степан Мащак, який останні 20 років очолював заклад, змушував її цілуватися і спостерігав за тим, як вона приймає душ.

Інші вихованки центру також скаржилися на те, що чоловік лягав до них у ліжко, торкався інтимних місць. Окрім цього, дівчат називали «проститутками», «тваринами», «мразями», «нікому не потрібними», били лінійками та указками.

«Ми працюємо з п’ятьма постраждалими віком від 12 до 17 років — четверо дівчат і один хлопець. Документи, які потрібно було вилучити під час слідства, вже вилучені, слідчі дії тривають», — розповів виданню адвокат від Асоціації жінок-юристок «ЮрФем» Олег Іванов.

Під час розслідування з’ясувалося, що у закладі відбувалися й випадки сексуального насильства між самими дітьми. Зокрема, один із вихованців розповів, що у шкільному туалеті його зґвалтував старшокласник. Після цього діти продовжували вчитися в одному закладі.

Окрім звинувачень у насильстві, діти скаржилися на те, що у них забирали банківські картки, на які надходили соціальні виплати. За їхніми словами, Степан Мащак нібито обіцяв їм купити за накопичені там гроші мобільні телефони, але так цього і не зробив.

Видання поспілкувалося з випускницею інтернату Настею Ваньо, яка розповіла про власний досвід каральної медицини у Львівській обласній клінічній психіатричній лікарні.

«Ніхто не любив туди їхати. Я була там десь п’ять разів, кожного разу за погану поведінку», — згадала вона.

Одного разу дівчину покарали за те, що вона принесла в кімнату кішку: «Нас будили о сьомій, видавали таблетки і перевіряли роти, щоб ми ковтнули. Далі на дві-три години пускали вихователів. Потім можна було дивитися мультик “Зоотрополіс”, який вмикали по колу протягом дня. Але найгірше — це уколи, від них я почувалася як овоч, просто дивилася в стіну».

Директор психлікарні Богдан Чечотка назвав слова дівчини «маніпуляцією». За його словами, всі діти проходили лікування винятково за медичними показами. Загалом торік проходили «реабілітацію»15 вихованців Великолюбінського НРЦ, попереднього року — 20. Проте після відсторонення Степана Мащака з посади директора — не було жодної дитини.

«Я знаю, що це багатьох шокує, але це дуже поширена практика у більшості інтернатних закладів. Я знаю особисто випускників, для яких це просто було нормою: за погану поведінку — в психушку… Проблема у тому, що їх туди привозять і часто не фіксують у документах. Тобто якщо зробити запит щодо конкретної дитини, то її там і не було», — прокоментувала учасниця моніторингових груп Уповноваженого з прав людини Інна Мірошніченко.

Окрім цього, NGL.media з’ясувало, що з 2005 року медичною сестрою у центрі працює дружина директора — Олександра Мащак. Вона залишилась на посаді й після того, як у грудні 2024 року Степан Мащак подав заяву на звільнення. До того ж один із синів Мащаків — 33-річний Андрій — у 2023-му створив прийомну сім’ю і зобов’язався взяти на піклування і спільне проживання дівчинку з Великолюбінського НРЦ. Насправді дитина продовжує навчатися і проживати в спецзакладі.

За словами голови правління «Української мережі за права дитини» Дар’ї Касьянової, держава щомісяця закладає до 100 тисяч гривень на одну дитину в інтернаті, залежно від її віку. Але 90% цих коштів витрачають на опалення, обслуговування закладів, зарплати персоналу тощо.

Бюджет Великолюбінського навчально-реабілітаційного центру у 2024 році становив 14,24 мільйона гривень. Коли у закладі почали перевірку, там було 57 дітей, а в останні місяці — близько 20.

«Більшість дітей в інтернатах не мають статусу, тобто їх неможливо всиновити. Кілька років тому це було 90% дітей, зараз трохи менше, але не суттєво. Проблема в тому, що інституційні заклади зацікавлені у такій ситуації, бо є діти — є фінансування. При цьому в них є всі інструменти, щоб дитина швидше була всиновлена. Наприклад, якщо дитину довгий час не відвідують рідні, директор має право подати позовну заяву до суду із запитом позбавлення батьків прав. Тоді дитина з’явиться у списках дітей, яких можна всиновити», — пояснив засновник благодійної організації «Зміни одне життя» Леонід Лебедєв.

Коментарі

Позначки: ,