Директор департаменту економіки ЛОВА Степан Куйбіда розкритикував ідею депутатів Львівської міської ради щодо протезного заводу.
Про це Куйбіда написав у телеграмі, пише Четверта студія.
Публікуємо його думки повністю:
“Працюючи на державній службі і багато спілкуючись з державними службовцями та посадовцями органів місцевого самоврядування, думав, що мене вже важко чимось здивувати. Але завжди знаходяться ті, хто це примудряються зробити.
Вчора це зробили депутати Львівської міської ради, які вирішили ініціювати передачу Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування у комунальну власність.
“Держава віддала місту Львівський протезний завод”. “Львівський протезний завод стане власністю громади міста”. Це лише деякі із заголовків вчорашніх новин на місцевих новинних сайтах.
А насправді все зовсім інакше. Але про все по порядку.
Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування (або як його в народі називають Львівський протезний завод) станом на зараз залишається у державній власності і про зміну форми власності поки мова взагалі не йде. Зараз лише триває процедура перетворення цього підприємства із казенного, тобто такого, де єдиним власником є держава, і яке не підлягає приватизації, на державне, яке колись у майбутньому (якщо буде така потреба і воля держави) можна буде приватизувати.
Так, це підприємство станом на сьогодні має багатомільйонні борги зі сплати податків і виплати заробітної плати. Так, там сотні виконавчих проваджень, які не дають йому шансів на розвиток без втручання власника, тобто держави. Але це доводить лиш ту тезу, про яку ми постійно говоримо – держава не може бути ефективним власником і менеджером такого підприємства.
Чи означає це, що держава повинна віддати таке підприємство у комунальну власність? На мою скромну думку, точно ні. Бо я не знаю якихось успішних кейсів від Львівської міської ради щодо успішного розвитку будь-якого комунального підприємства. Я можу, звичайно, помилятись, але назвіть мені хоча б одне ЛКП, про яке говорить уся Україна і куди приїжджають перейняти досвід іноземні партнери. Більше того, наскільки мені відомо, усі львівські комунальні підприємства є дотаційними і щороку ми бачимо, як на сесіях Львівської міської ради виділяються сотні мільйонів гривень на поповнення статутних фондів таких підприємств. А це, як ви можете зрозуміти, важко назвати успішних менеджментом.
Я погоджуюсь з тезою, що Перше територіальне медичне об’єднання Львова потребує додаткових приміщень для свого розвитку і надання послуг для більшої кількості пацієнтів. Більше того я щиро вірю в успіх цього об’єднання і готовий допомагати йому всіма своїми знаннями і можливотями. Але чи потрібне ТМО №1 Львова саме таке приміщення, де зараз знаходиться Протезний завод? Теж ні. Бо за роки, які минули з часу його створення, протоколи виробництва настільки змінились, що зараз достатньо 500-1000 м², щоб налагодити процес виготовлення візків і протезів. Не вірите мені? То можете ознайомитись із передовими підходами у наших німецьких партнерів. Тому після переходу з державної у комунальну власність ці гектари землі і тисячі квадратних метрів будуть так само нераціонально використовуватись, як і сьогодні. Місто Львів може безпроблемно виділити ділянку землі у безпосередній близькості від ТМО №1 і побудувати там сучасне протезне відділення. А наші закордонні партнери без зволікань допоможуть оснастити його найсучаснішою протезною технікою. І питання буде вирішене за кілька місяців.
Але міська влада Львова вирішила піти зовсім іншим шляхом – довгим, бюрократичним і невідомо чи таким, який матиме успіх – звертатись до держави і вимагати передачу величезного комплексу у комунальну власність. А може питання зовсім не в потребі розвитку сфери протезування? А може у Львові просто знову якийсь із забудовників поклав око на земельну ділянку, де зараз знаходиться Протезний завод? Я ці питання залишу поки що без відповіді…
Але, що мене найбільше насторожує у цій ситуації?
Найголовніше, це те, що міська влада знову намагається зіграти на емоціях. Так, як це було із продажем готелю “Власта”. Ми знову чуємо “віддайте нам”, але не бачимо ані проекту розвитку цього підприємства, ані стратегії і бачення виводу його із мільйонних збитків. Ми знову чомусь читаємо, що держава повинна щось місту Львову. Але ж Львів це невід’ємна частина цієї ж держави і, маючи сотні мільйонів гривень на рахунках і потребу у допомозі пацієнтам із протезуванням чи забезпеченням візками, Львів може спробувати допомогти цьому державному підприємству. Для цього достатньо замовляти у нього продукцію. А якщо місту категорично не підходить якість цієї продукції, то можна спробувати орендувати у нього частину приміщень і поставити там найсучасніше обладнання, щоб виробляти якісні засоби протезування і пересування. Ні, ми чуємо лише “віддайте нам”.
Гіпотетично держава могла б навіть зробити такий крок і віддати у комунальну власність цей комплекс із землею у Львові і філіями у Луцьку, Рівному, Івано-Франківську і Мукачевому. Але і тут ми бачимо дуже цікавий нюанс. Львівська міська влада навіть не приховує того, що філії у інших містах заходу України, їй не потрібні і вони планують їх банально продати. Тобто з логіки влади Львова виходить, що забезпечувати засобами протезування і пересування потрібно лише пацієнтів зі Львова? А влада Луцька, Рівного, Івано-Франківська, Мукачевого буде змушена сама собі вирішити це питання? Як на мене, це дуже дивні підходи нашої місцевої влади. Ще дивнішими вони виглядають, коли ми згадаємо про те, що зараз бачимо на території колишніх державних підприємств на території Львова. Може ми побачили нову лікарню на території заводу “Лорта”? Чи реабілітаційний центр на території “Полярону”? Чи може школу на території “Автонавантажувача”? Чи може “ЛАЗ” зараз працює і створює робочі місця та додану вартість? Питання риторичні і їх можна ще довго продовжувати.
Що пропонуємо ми? Ми пропонуємо перестати гратись у політичні ігри і ігрища, а спільно спробувати вирішити цю болючу для України (а не лише Львова) проблему. Для цього нам потрібне державно-приватне партнерство – Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики, Львівської ОВА, Львівської облради, Львівської міської ради із залученням приватних інвесторів та іноземних грантодавців. Давайте разом будемо дотискати Міністерство соціальної політики провести відкритий конкурс, на якому обрати такий менеджмент, який буде знати, що робити з Протезним заводом. Давайте спільно будемо говорити з Кабміном, щоб змінити правили гри у цій сфері. Давайте просто вирішимо, чи ми хочемо реального розвитку цього підприємтсва, чи знову покричимо і розійдемось по своїх кабінетах.
Тільки комплексна співпраця і взаємодопомога здатна вивести Львівське підприємство засобів пересування і протезування на світовий рівень надання таких потрібних для України послуг. Я проти хайпу і підкилимних процесів. Я за стратегічний підхід до вирішення цього архіважливого питання. Ми у Львівській ОВА готові до цього. А ви?
Коли я вчора писав про абсурдну ідею депутатів Львівської міської ради із Протезним заводом, то мав надію, що зможу достукатися до здорового глузду ініціаторів такого рішення.
Але сьогодні побачив, що ідея з Протезним заводом – це був лише початок і ситуація наближається до абсурду.
Тому одразу хочу запропонувати Львівській міській раді ще кілька ідей, які можна буде реалізувати після приєднання до ТМО 1 Протезного заводу і Львівського медуніверситету.
У Львові ще є аеропорт, який теж можна взяти у комунальну власність та розвивати у Львові медичний туризм. Залізничний вокзал теж може бути корисним у цьому напрямку, тому не забувайте за нього. Після цього можна подумати над прийняттям у комунальну власність стадіону “Арена Львів”, бо ж треба буде десь проводити реабілітацію пацієнтів.
Можна було б і бронетанковий завод забрати в держави, але мені складно уявити, чим він може бути корисним для ТМО 1.
Єдине, що попрошу, залиште нам екстрену медичну допомогу. Ми туди призначили класного менеджера і він її якісно розвиває.
А якщо серйозно, то я повторю свою вчорашню тезу: перестаньте гратися в політичні ігри та ігрища. У нас війна. До виборів ще далеко”.
Коментарі
Позначки: Львівська ОВА, Степан Куйбіда
