Херсон після окупації: сльози, обійми та розповіді про знущання росіян (ВІДЕО)

Новини 21 Листопада, 2022 277

Збройні Сили України вже за кілометр від Херсона

Героїчне місто Херсон, звільнення якого святкувала вся країна, оговтується від окупації. Понад 8 місяців росіяни намагались відібрати у незламних херсонців їхній дім, обриваючи всі зв’язки з Україною та рідними. Своїх визволителів жителі Херсона зустрічають обіймами, плачуть та цілують руки.

Про життя звільненого Херсона розповідає проєкт “Український свідок”.

19-річного Олександра окупанти сприйняли за військового ЗСУ, який здає їх позиції, і п’ять разів забирали в полон.

“Током б’ють і палками, пласкогубцями зжимають пальці і вивозять в центр, за Антонівський міст вивозили в Цюрупинськ (Олешки) і там викидали з мішками на голові і ти сам ідеш назад, пішком. Знущались над дітьми, як тільки можна було. Я разів 5 був у них в полоні, найдовше це три місяці”, – пригадує хлопець.

По місту й досі ходять тисячі перевдягнутих росіян, намагаються знайти їжу, шукають речі, аби перевдягтись і втекти, і самі ж себе видають. На такі звернення оперативно реагують патрульні.

“Видно по розмові, що вони не з нашої “пісочниці”. Шукають їжу, переодягнутись, організовують зустрічі. Прийшов один до діда і каже: дай мені штани, а він йому: іди здавайся, які тобі штани. Або в маршрутці кажуть: нам треба вийти на кінцевій, скільки буде коштувати? Ми всі знаємо, що в нас один тариф, що одну зупинку, що 20 зупинок їхати, а потім не доїхавши до кінця кажуть: нам тут треба”, – розповідає Наталія.

На херсонському вокзалі працюють генератори, подекуди з’являється мобільний зв’язок та інтернет, люди можуть зв’язатися з рідними. Також тут працює гуманітарний коридор, де будь-хто може отримати медичну допомогу.

Лариса, мама патрульного поліцейського, вперше за тривалий час побачила та обійняла сина. Обоє заплакали. Жінка пригадує, як росіяни ходили по квартирах і шукали військових та поліцейських.

“Приходили, шукали військових. У нас там поліцейський в підїзді, але його вже не було, а вони приходили і шукали. Мені казали: а ти не боїшся, що в тебе син в поліції? Я кажу: ні, а чому я повинна боятись, мій син далеко, а я, ну що буде, те буде. Я нікого не боюсь. Телефон тільки з собою ніколи не брала, бо розстріляли б. у мене був окремий для російської сімки“, – розповідає Лариса.

Поліцейські на вулицях міста не лише патрулюють та реагують на звернення, а й роздають дітям печиво та охоче обіймаються з херсонцями. Тим часом рятувальники очищають білборди від російських плакатів і з посмішкою на обличчі спалюють, щоб ніщо більше не нагадувало про “русский мир” у звільненому українському Херсоні.