Любомира Мандзій
Львівщина має найбільшу мережу шкіл серед областей України – 1236 шкіл. Із яким багажем уся ця “шкільна господарка” підходить до нового навчального року, як вчаться не лише учні, а й директори, коли зникнуть шкільні надвірні вбиральні, з якими здобутками і недоліками Львівщина входить до нового навчального року – 4 студії розповідає директор департаменту освіти й науки Львівської ОДА Любомирою Мандзій.
– Ви вже два роки на посаді. Чим можете пишатись за це час?
– Вдалося реалізувати один класний проект «Академія директорів», який мав на меті підвищити управлінські компетенції директорів шкіл. Минулого року ми залучили практично 100 директорів, цього року маємо можливість розширитись. Наразі бачимо потужні зміни в тих школах, директори яких були залучені в проект.
– Яким навичкам вчать директорів?
– Комунікації, аналізу ситуації, розглядаємо питання самооцінки, самовдосконалення, емоційного вигорання, напрацювання стратегії комунікації, проектного менеджменту. Також важливим є те, що завдяки цьому проекту в одній аудиторії зібрались 100 директорів з різних сіл, містечок, з міста – і вони мали можливість обмінятися досвідом-
– Ви згадали про проблему емоційного вигорання. Наскільки ця проблема є поширеною серед вчителів та як з нею боротись?
– Дуже багато залежить від атмосфери в школі, у якій працює вчитель. Якщо є підтримка, якщо є комунікація і немає ворожнечі – це сповільнює процес вигорання. Праця вчителів дуже виснажлива – з 1 вересня по 1 червня. Але типовою причиною емоційного вигорання є колектив.
– Наскільки реально вчителю після емоційного вигорання повернутися до роботи?
– Зазвичай вони повертаються, але менше приділяють уваги саморозвитку. Вчитель – це професія, яка потребує щоденної кропіткої праці над собою. Це не тільки ті знання, які ми отримаємо в педагогічних університетах чи інститутах, це щоденне оновлення своїх знань. Тому що, те, що ми вчили рік-два тому – це вже буде нецікаво учню, який прийде зараз до школи.
– Вчителі та школярі повертаються до роботи і навчання, і мене найбільше цікавить, наскільки заклади освіти готові до нового навчального року?
– Впродовж 4-ох днів я відвідала різні заклади освіти в чотирьох районах: була в інклюзивно-ресурсному центрі, який має бути створений на базі Миколаївського НВК, далі в Городоцькій школі №5, потім в школі №83 у Львові і також відвідала школи І-ІІ- І-ІІІ ступенів с.Орів Сколівського району. Крім того, відвідала школу в с. Рокитне.
Я не можу сказати, що абсолютно всі школи готові до початку навчального року на 100%, але вони готуються завжди… Я була в цих школах неодноразово і бачила, як вони змінились. Змінився дизайн, змінилося внутрішнє середовище, попри всі внутрішні процеси які відбуваються, там все одно кипить робота.
Любомира Мандзій
– Минулого року на рівні області закрили 9 шкіл, чи передбачаються закриття цього року та чому це відбувається?
– У області є 6-7 шкіл, які, за рішенням місцевих органів влади, вже призупинили діяльність у зв’язку з відсутністю дітей, які би мали навчатися в цих школах. Ми маємо в області ще школи, де навчаються всього лише п’ятеро дітей. Рішення про закриття було прийняте в Городоцькому, Бродівському, Перемишлянському, Стрийському. Також в Мостиській ОТГ і в Жидачівському рішення перебуває на розгляді.
– Чим менше дітей в класі – тим гірше навчання?
– Минулого року я спеціально поїхала по маленьких школах. І була одна школа, де в класі було 6-теро діточок. Мене здивувало, що дітки в 2-му класі ще читали по складах. Я згадала свою дитину, яка в 2-му класі читала близько 90 слів за хвилину, і мені стало сумно. Чи робимо ми все для тих дітей, аби вони в подальшому змогли досягати успіху? Коли ми з дітками читали казку, у якій були вказані назви риб «щука» і «окунь», і я їх запитала «які породи рибок ви знаєте?». Знаєте яку я почула відповідь? «Акула!». Але ж ми читали текст. І я не впевнена, що ми робимо добре для цих дітей… Можливо, батькам, і комфортно, не потрібно рано вставати і збирати дитину на автобус. Але ми маємо достатньо автобусів, аби відвезти цю дитину до великих шкіл, де є кращі умови, де є колектив, розвиток.
– Скільки зараз є діючих шкіл?
– 1236 шкіл, які ми мали станом на закінчення навчального року.
– Ми говорили про закриття шкіл, а розкажіть, чи будуть відкриватись школи на початку навчального року?
– Минулого року ми мали 8 нових шкіл. У цьому році плануємо відкрити ще 3. Відкриття шкіл до 1 вересня заплановане в с. Верхня Рожанка Сколівського р-ну і в с. Лосинець Турківському р-ну. Школу у с. Черниці Миколаївського району збираємося відкрити до нового року.
– Деякі школи не те, що не мають інтернету або мультимедійних дошок, а навіть мають туалети на вулиці…
– 33 школи у Львівській області мають вуличні туалети. І це біда. Це школи переважно Турківського району. Минулого року ми мали в програмі розвитку освіти Львівщини кошти на співфінансування та створення належних умов, але, зважаючи на те, що у місцевого самоврядування немає можливості співфінансувати це, то процес був призупинений. Ми зверталися до засновників цих шкіл, тому що на них лежить відповідальність за це, але, на жаль, в них обмежені фінансові ресурси а місцеве самоврядування не може допомогти.
– Іноді, аби покращити умови навчання дітей, це робиться з батьківської кишені. Кожен день з’являються факти про побори та вимагання грошей в школах з фразою «дайте!». Як ви з цим боретесь?
– «Дайте» не має бути ініціативою з боку директора чи вчителя, це може бути ініціатива батьків. Але в нас є маса шкіл, де не потрібне батьківське втручання, адже органи місцевого самоврядування спрямовують кошти на створення належних умов. Не може бути так: «здайте» – і гроші йдуть невідомо куди. На початку року я зверталася до керівників відділів освіти районних державних адміністрацій, вже було доручення голови ОДА оприлюднити всі витрати по коштах, які отримують школи. Мені прикро, що є така практика як «здайте» і я завжди прошу звертатись, коли трапляються такі випадки, або на сторінку департаменту освіти або мені в приватні повідомлення.
– Як ви ставитесь до того, що напередодні свята збираються гроші на подарунок вчителю?
– Якщо хочете привітати або подякувати вчителю, це ваше право. Але я не вірю в те, що вчителі говорять батьківському комітету «прошу мене привітати!». Здебільшого, це ініціатива батьків, але вона також буває різною. Хочуть батьки подякувати або привітати вчителя? Робіть! Але не варто перебільшувати і підкреслювати це. Тим паче, не можна допускати цькування дітей через те, що їх батьки не здали гроші на квіти вчительці. Це аморально і не допустимо у школах і інших закладах освіти.
Любомира Мандзій
– Ми говорили про школи, а яка ситуація з садочками?
– Ми не маємо 100-відсоткове забезпечення з садочками дітей дошкільної освіти і маємо на чим працювати. Минулого року отримали близько 2900 місць в садочках. Цього року маємо вже 440 нових додаткових місць в садочках.
– Мушу згадати ваших колег з міської ради, які за час свого правління не відкрили ані садочка, ані школи…
– Щороку у Львові будуються нові житлові квартали, коробки на 12 поверхів. Але повинна бути ще школа, дитячий садочок, спортивний майданчик.
– Який зараз стан з інклюзивною освітою в області? Наскільки школи є доступні, орієнтовані, і, найголовніше, наскільки вчителі готові до цього, бо в класі має бути і вчитель і помічник вчителя?
– Останні роки ми спостерігаємо позитивну динаміку збільшення дітей, які охоплені інклюзивною освітою. Якщо в 2016 році ця цифра сягала 150, то минулого року ми охопили 358 дітей, вони навчалися в 255-ти школах. В тому числі, в нас було введено 161,5 ставки асистентів, тобто 231 особа працювала асистентом вчителя для тих дітей. Така сама ситуація в дошкіллі, тобто в 32-х дошкільних закладах ми маємо 46 інклюзивних груп, там також є асистенти.
– Наскільки вчителі готові до цього?
– Я чула окремі відгуки про те, що це дуже добре сприймається, зближує колектив і діти нормально реагують. Але бувають різні випадки. Впродовж двох останніх років держава виділяє субвенції для дітей на координаційні та реабілітаційні заняття. Тобто є особливі субвенції для дітей, які навчаються на інклюзії. В середньому, це виходить близько 22-23 тис. грн., з яких 30% можна витратити на обладнання класу в школі, де навчається дитина, а решта – скерувати на координаційні та реабілітаційні заняття.
– Наостанок не можу не запитати, де ж вчаться ваші діти?
– Старший син Олексій навчається в КНУ ім. Тараса Шевченка в інституті журналістики, буде вступати на магістратуру. Днями дзвонив і казав, що добре здав ЗНО. Напевно, якби він вчився у Львові, в нього було б по-іншому складене життя. Він багато часу приділяє праці по фаху, тобто він навчається і працює. Я тільки іноді нагадую, що треба піти на пари, треба здати сесію, але приємно, коли діти тішать успіхом. Менший син, Тарас, закінчив 6-тий клас в гімназії «Престиж».
– Куди менший хоче вступати?
– Менший, напевно, піде в ІТ-сферу, або в технічну галузь. Вони зовсім різні, тому що у старшого повністю гуманітарний склад розуму, а менший більш конструктивний. У тому щось є, адже діти мають бути різні.
Дар’я БАВЗАЛУК для “Четвертої студії”
Коментарі
Позначки: Львівська область, Мандзій, садочки, школи
