Успіння Пресвятої Богородиці – друге за значущістю свято православної церкви після Воскресіння Христового
Успіння Богородиці – день, коли Діва Марія завершила своє земне життя, а її тіло й душу Ісус Христос забрав на небо. Про те, як довго Божа Мати перебувала на землі після Христового Воскресіння, історичних даних немає, як і про те, де і як Вона померла, оскільки в Євангелії про це також жодної згадки.
Свято Успіння належить до найстарших Богородичних свят. Вперше його відзначили 431 року в Єрусалимі невдовзі після Собору в Ефесі.
На початку святкування пам’яті Успіння під впливом Єфеського Собору наголошувало передусім на привілеї Богоматеринства Діви Марії і тому мало назву Свято Марії-Богоматері. Тільки від VI століття свято отримує свою теперішню назву – Успіння Пресвятої Богородиці. Як всезагальне свято воно встановлене з 582 року після перемоги візантійського імператора Маврикія над персами.
Успіння Пресвятої Богородиці – друге за значущістю свято православної церкви після Воскресіння Христового. Недарма цей день ще називають Богородичною Пасхою, або «літньою Пасхою». «На безсмертне Твоє Успіння зібралися ми», – співає Церква в першому ж пісноспіві цього великого свята.
Церква називає смерть Богородиці сном, успінням, тому що вона першою серед людей стала безсмертною і душею, і тілом.
Для українців Богородиця здавна була першою Заступницею і Помічницею, Пречистою Владичицею. Саме до неї зверталися за будь-якої потреби (особливо ж у ситуації цілковитої безвиході, й особливо українське жіноцтво і ченці), адже знали: вона, що стояла на Голгофі біля хреста розіп’ятого Сина, вона, що прийняла у своє серце весь біль і все страждання світу – вона зрозуміє, і тому допоможе.
Богородиці присвячували ікони, будували на її честь храми. Зокрема, дві найбільші православні святині України – Київська і Почаївська Лаври – теж присвячені Успінню Богородиці.
У народі Свято Успіння Пресвятої Богородиці ще називають Першою Пречистою. Протягом осені є ще дві Пречистi – 21 вересня і 14 жовтня. А передував святу Успенський піст, який розпочався 14 серпня і тривав два тижні.
Оскільки Успіння – це велике свято, християни йдуть у цей день в храм на літургію. У церкві треба поставити свічку за всіх рідних і близьких та помолитися за дітей. Також заведено пригощати їжею бідних.
У це свято закінчується Успенський піст, який вважається строгим. Тож ті, хто постив, можуть собі дозволити у цей день вживати різноманітну їжу. Однак, якщо Успіння випадає на середу або п’ятницю, то закінчення посту переситься на наступний день.
Існує багато вірувань щодо того, чого не можна робити на Успіння:
Молодим дівчатам не можна стригти і викидати волосся – це може накликати сльози Діви Марії.
Не можна сваритися, особливо з рідними.
Не можна бажати іншим зла, бо воно повернеться до тебе.
Не можна користуватися колючими і ріжучими предметами – щоб не накликати страшних хвороб. У цей день хліб ламають руками, а їжу не варять.
Забороняється фізична праця – не можна виконувати домашню роботу (прибирати, прати, шити) і працювати на городі.
