“Спочатку слід збудувати Голландію, а вже потім вирішувати питання маріхуани”
Коли один із моїх знайомих повернувшись із заробітчанських європ, дістався в Україні нормальної грошової посади, я тільки тішився його успіхові. Але минуло буквально півроку, і приятель знову зібрався у світи. Я було взявся його переконувати, мовляв, порахуй, адже тут ти дістаєш значно більше, не переймаєшся легалізацією, тут родина, – він просто сказав, що звик до іншої якості життя, яка «там» дається йому меншим коштом.
Якось директор Інституту демографії і соціальних досліджень Елла Лібанова на сторінках “Дзеркала тижня” висловила погляд на ту ж проблему, лише з дещо іншої точки зору: “Ми стали меткими, нічим не стримуваними споживачами. В результаті Україна, яка займає одне з останніх місць в Європі за рівнем ВВП на душу населення, – серед лідерів з продажу дорогих автомобілів. Населення дозволяє собі демонструвати неймовірний попит на побутову техніку, дороге житло – невиправдане дороге житло”.
У нас полюбляють говорити про “середній клас”, мовляв, це – основа, зацікавлена у подальшому розвитку країни, той грунт, на якому базується її добробут. Але чомусь, окреслюючи поняття, беруть до уваги лише позірний рівень життя представників цієї “серединки”. І маємо, що той, хто сидить по вуха у кредитах, зате володіє усіма атрибутами цього прошарку, – взятими у борг, віртуальними, “заставними”, – визначає мейнстрім у суспільстві, стає предметом неабияких заздрощів для тих, хто, до прикладу, сяк-так перебивається у двокімнатній квартирі на Сихові, але не винен нікому жодної копійки… Є й феномен, коли злидні у пристойному помешканні пересічного громадянина, який дістається до місця праці на шикарному авто, стають головним мотивом його невдоволення: він живе в Україні, працює, здебільшого, “по-українськи”, податки платить взагалі невідомо як, але хоче європейських стандартів. Але… “Спочатку слід збудувати Голландію, а вже потім вирішувати питання маріхуани”, – як резонно зауважувала колись Валєрія Новодворская.
У принципі, стиль поведінки владців цілком і повністю відображає стиль життя їхніх виборців. Лише з на порядок вищою шкалою споживацтва, і не до порівняння ширшими можливостями втілення своїх захцянок.