У Києві презентують книгу про оліймпійського чемпіона Віктора Чукаріна

Сьогодні в Києві презентують книгу про нього. У Львові погасять пам’ятну марку. У Маріуполі покажуть фільм його пам’яті. Рівно сто років тому народилась непересічна постать світової гімнастики – абсолютний чемпіон Олімпійських Ігор, володар 11 нагород Олімпіади, чемпіон світу Віктор Чукарін.

Про це пише Четверта студія з посиланням на прес-службу ЛОДА.

Народився Віктор Чукарін на Донеччині. Шлях до великого спорту розпочав із занять у дворі на перекладині, а згодом продовжив у шкільній секції. У 1938 році вступив до Київського технікуму фізичної культури. У 19 років виборов титул чемпіона України та отримав звання  «Майстер спорту СРСР».

Втім поставити на паузу спортивну кар’єру змусила війна. На початку Другої світової Чукарін відправився на фронт добровольцем. В битві під Полтавою отримав поранення і опинився в полоні. У концлагері Занд-Бюстель його ім’я замінили на номер «10491». Втім поранення, полон, 17 концтаборів, серед яких і Бухенвальд не змогли зламати талановитого гімнаста. Чукарін користав з кожної нагоди потренуватись.

Спортивний журналіст Юліан Кордіяка у книзі «Чемпіони живуть у Львові» зазначав, що з полону Віктор повернувся зовсім іншим.

«Мати спочатку не впізнала його: лише навпомацки знайшовши на голові рубець, що залишився з дитинства, заплакала від болю та упізнала свого сина. Він довго не міг отя- митися, відновити сили, віднайти душевний спокій. Мучився від того, що не зумів як слід повоювати. А потім вирішив: нехай хоч у спорті, зовсім в іншій боротьбі, але все-таки поборюся, стану корисним».

У 1946 році Чукарін вступає до Львівського державного інституту фізичної культури. Саме тут розпочнеться етап його найбільших перемог. Наприкінці 1947 року Віктора Чукаріна включили до збірної країни, а восени наступного він уперше здобув золоту медаль чемпіона СРСР.

В серпні 1952 року він виступає у складі нашої команди на Олімпійських Іграх в Гельсінкі. Завойовує золоті медалі в особистому і командному заліках, у вправах на коні і опорному стрибку, срібні медалі на брусах і кільцях.

У 35 років на своїй другій Олімпіаді в Мельбурні Чукарін стає абсолютним переможцем змагань, разом з друзями по команді виборює командну першість, завойовує золоту медаль на брусах, бронзову – на коні, срібну – на вільних вправах. А поміж тим, у 1954 році, у Римі виборює три золоті медалі та бронзу на чемпіонаті світу.

«Шлях до спортивної майстерності менш за все схожий на прогулянку по асфальтовому шосе. Він скидається на альпіністське сходження за новим маршрутом. Нема шляху, нема стежки. Попереду тільки головний орієнтир — висота! Свідоме розуміння мети, важливості своєї справи, наполегливість, підтримка друзів по команді і старших товаришів допомагають тим, хто вперше ступив на шлях подолання гірських вершин. І ось настає день, коли залишились позаду високі кручі і скелі! Вершина! Велика радість охоплює тебе, примушує забути про втому і подолані труднощі. Але з досягнутої вершини видно нові, ще ніким не взяті вершини. Вони кличуть до нових сходжень. Цьому немає кінця, немає меж можливостям спортивного вдосконалення», — цитує Чукаріна Юліан Кордіяка.

На власних досягненнях Віктор Чукарін не зупинився. У 1963 році отримав звання доцента кафедри гімнастики, 1967 року — звання судді міжнародної категорії. У 1971 році доцент Чукарін за конкурсом був обраний завідувачем кафедри гімнастики Львівського державного інституту фізичної культури. Виховав олімпійського чемпіона Богдана Макуца та ще понад двадцять майстрів спорту.

Спочиває Віктор Чукарін на Личаківському кладовищі. У Львові на його честь названа вулиця.

Ім’я Чукаріна носить і одна із дитячо-юнацьких спортивних шкіл міста Львова, а традиційний всеукраїнський турнір пам’яті одного з кращих гімнастів світу щорічно збирає кращих юних атлетів з усієї країни.