У Львові попрощалися з загиблим воїном Дмитром Гудзиком
У Львові попрощалися з загиблим воїном Дмитром Гудзиком якого вважали зниклим безвісти.
У п’ятницю, 27 серпня на вулиці Стрийській у Львові, на плацу 80-тої окремої десантно-штурмової бригади відбулося прощання з загиблим воїном Дмитром Гудзиком.
Військовослужбовець був мобілізований на фронт у серпні 2014 року та проходив службу у 80-тій окремій десантно-штурмовій бригаді. У січні 2015 він загинув під час виконання бойових завдань поблизу донецького аеропорту. Кілька років Дмитра Гудзика вважали зниклим безвісти, його останки були поховані під реєстраційним номером 4760 на Краснопільському кладовищі у місті Дніпро.
Командир підрозділу, у якому служив Дмитро Гудзик, розповів, що у січні 2015 року, під час виконання бойового завдання в Донецькому аеропорту машина у якій перебував Дмитро, потрапила під обстріл та згоріла. Снаряд влучив у автомобіль на злітній смузі аеропорту. Разом із Дмитром загинули ще четверо його побратимів. Після проведення ДНК експертиз тіла Дмитра Гудзика та ще двох військовослужбовців вдалося ідентифікувати. Тепер воїна привезли на Львівщину, щоб перепоховати на кладовищі у селі Ванів Червоноградського району, де проживає його родина.
“Низький уклін, та слова співчуття й вдячності дружині, рідним Дмитра Гудзика. Завдяки вашій підтримці, опіці він разом зі своїми побратимами робив все можливе і неможливе, щоб захистити нашу землю. Вічна пам’ять Герою!”, – наголосив підполковник Валерій Курко.
Голова Львівської обласної ради Ірина Гримак наголосила, що родина, яка подарувала Україні Героя заслуговує великої поваги й шани впродовж життя кількох поколінь. Адже вони віддали найдорожче – свого батька, чоловіка, сина.
«Дякуємо вам за патріотизм і велику жертовність, – сказала Ірина Гримак – тепер Дмитро Гудзик повернувся на рідну землю. Львівщина, Червоноградщина зустрічає його на колінах і його ім’я вписане в історію української держави. Дякуємо за можливість мирно жити, яку подарував нам усім Дмитро та його побратими. Стратегічний Донецький аеропорт ми обов’язково повернемо і відбудуємо, з нього злітатимуть літаки у мирне українське небо. Бо ніщо у світі не буває марним. Війна завдає великого болю, розлучає назавжди з рідними людьми. Але водночас війна наче очищає нас, єднає, робить чуйними та міцнішими».
