У Києві попрощаються з видатним мовознавцем
У віці 88 років пішов з життя український мовознавець, літературознавець, перекладач, громадський діяч Іван Ющук. Прощання відбудеться в понеділок на лісовому масиві, поховають науковця на Лісовому кладовищі.
Про це пише Четверта студія з посиланням на Вечірній Київ.
«Не стало нашого діда. Прожив 88 років, більшу частину життя присвятив наполегливій боротьбі за українську мову і українську Державу. Завжди пам’ятатимемо», — написав його онук Михайло Кублій.
Прощання з Іваном Ющуком відбудеться в понеділок, 29 березня о 10:15 біля його будинку. Адреса — Лісовий масив, вул. Шолом-Алейхема, 20, під’їзд 3. Від метро Лісова в цьому напрямку їдуть автобуси 81, 79, тролейбус 37а (зупинка «вулиця Шолом-Алейхема») та маршрутки 191, 498 (зупинка «Пошта»).
Після цього його везуть на Лісове кладовище.
Спогадами про свого вчителя діляться його колишні студенти та знайомі:
Андрій Смолій: »Відомий мовознавець, перекладач, громадський діяч та великий патріот України, Людина з великої літери. За його підручниками в школах вчились цілі покоління українців і впевнений — будуть вчитись ще багато-багато років. Знав пана Івана особисто. Ще у 2017 році ми разом з ним та іншими колегами створювали громадську спілку «За українськомовний Київ». Пам‘ятаю скільки у ньому було енергії, наснаги, світлих думок та пропозицій. Іван Пилипович дуже любив українську мову і до останніх днів боровся за її становище в Україні. Його внесок у ствердження єдиної державної — неоціненний.»
Віталій Селик : «Я дуже часто з теплом і ніжністю згадую університетські пари, де ми слухали кожне його слово. Лекції Івана Пилиповича не обмежувалися пунктуацією і граматикою. Він розповідав про історію української мови від давніх-давен, її спорідненість з іншими слов’янськими мовами (з хорошим акцентом на Балкани і західну групу), про її унікальність. Він вчив нас писати, вислуховував наші недолугі новели та вірші. Підтримував найменші творчі починання, а іноді дуже тактовно натякав, що муза зайшла не туди. „Пане Віталію, візьміть ваші вірші, складіть у течку і залиште, де-небудь, на автобусній зупинці. Тоді знову починайте писати поезію і у вас все вийде“. Таким чином Іван Пилипович врятував Україну від чергового поета-графомана. А потім він запрошував нас першокурсників на вечірні лекції „Просвіти“, де ми багато говорили про складнощі української мови у сьогоденні та що нам з цим робити. Іван Пилипович завжди був в авангарді боротьби за Мову: протести під УкрДомом, Революція гідності тощо. Не можу навіть уявити, де він брав стільки енергії у такому поважному віці! Він поклав своє життя, аби ми сьогодні вільно і правильно говорили Сучасною українською мовою. Іване Пилиповичу, Вчителю, дякую вам за все. Нехай Вам там буде спокійно. Бо ми тут ще поборемося…»
Настя Джумла: »Нам пощастило бути «групою Ющука». Це значить, що лекції з української мови й практичні заняття нам читав сам професор, автор «ми винили рій», «де ти з’їси ці лини» і «мавпа буф». На першій сесії ми всі отримали трійки й мусили сильно напрягтися, аби через кілька років дістати «відмінно». Ми писали страшно наївні тексти, читали їх на аудиторію і відправляли на ресайклінг. Ми багато сміялися, багато говорили про значення мови, її історію і красу. Іван Пилипович, як повар Густо, переконував, що мова — це легко і українською може говорити кожен. Він виступав на всіх майданах, вів передачу про українську мову на радіо, він жив мовою. А ще вчитель був дуже прикольним, жартував типу «Бакан, не пам‘ятаю вашого прізвища». Носив жилетку, в’язану дружиною і няшно милувався заходом сонця на 11 поверсі Інституту журналістики Київського міжнародного університету. Не знаю, чи це щось значить для вас, але мені дуже приємно було знати таку людину і здається, я ще довго вчитимусь у «групі Ющука».
Алла Бойко: Першою людиною, з якою я поговорила в КіМУ, був Іван Пилипович Ющук. Мала великі сумніви — працювати у цьому виші чи ні. Адже було що кидати в Дніпрі. Але коли дізналась, що на сусідній кафедрі працює Іван Пилипович, сумніви розвіялись. Це така честь і радість — спілкуватись із Іваном Ющуком! Він був символом інтелігенції — розумний, доброзичливий, усміхнений; справжній Вчений, лицар України. …Колись трапилась неприємність із «начальством». У сльозах йшла коридором, зустріла Івана Пилиповича. «Не варто плакати, — спокійно сказав він, вислухавши мене — Усе минеться. Головне — плекати радість у серці». Завжди згадую ці слова. Світла і чудова людина. Хай буде добре у Бога!»
Іван Ющук — український мовознавець, літературознавець, перекладач, громадський діяч, професор. Автор 20 новаторських підручників з української мови для середніх та вищих шкіл. Дослідник Голодомору-геноциду українців 1932— 1933 років. Професор, завідувач кафедри слов’янської філології і загального мовознавства Київського міжнародного університету. Лауреат Всеукраїнської премії імені Бориса Грінченка, Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (2014) та премії імені Дмитра Нитченка (2016).
