У Донецькій області радіоактивна квартира вбила 6 людей і 17 зробила інвалідами (ФОТО)

Фото: ФБ/Кафедра екологічної та інженерної геології і гідрогеології

Не завжди у проблемах здоров’я можна звинувачувати спадковість – іноді техногенна радіація здатна вбити цілі родини – приклад однієї із квартир у будинку №7 по вулиці Гвардійців – Кантемирівців (нині Марії Приймаченко) у м.Краматорську Донецької області, який був збудований із будматеріалів, сировина для яких (гравій та щебінь) видобута в кiнцi 1970-x з Каранського гранітного кap’єpу, дe у той час зaгyбили aмпyлy із високорадіоактивним цeзiєм-137, яка викopиcтoвyвaлacь y радіоізотопному piвнeмipi – після невдалих пошуків відрапортували, що не знайшли, а радіоактивне джерело потрапило у бетонну плиту, з якої було зведено сумнозвісну панельну багатоповерхівку, де за сім років з 1980 до 1987 року внаслідок лейкозу померло 6 людей, у тому числі четверо дітей, а ще 17 осіб стали інвалідами…

Як пише «Четверта студія», про це – у дописі на сторінці Кафедри екологічної та інженерної геології і гідрогеології ЛНУ ім. І.Франка у ФБ.

В кінці 70-х років у Каранському гранітному кар’єрі Донецької області брали підвищені соцзобов’язання: дати країни щебеню, мілкого, але багато. Навкруги кипіли будови, «снабженці» з ніг падали, ганяючись за дефіцитними матеріалами…

На носі Олімпіада-80 у Москві. Потрібно всьому світу втерти носа і показати, як країна дбає про радянську людину, як дає їй не комунальні бараки, а сучасне, комфортне житло. Будинки з’являлися вулицями, міста – кварталами…

І в Каранському кар’єрі, як на будь-якому підприємстві того часу, панував аврал. А коли керівництво вимагає відвантажувати вагони з щебенем на завод з виробництва бетону « на вчора», то спина мокра і в робітників, і в бригадирів….

Ось в такій виробничій метушні і загубилась маленька капсула із Цезієм 137, яка стояла у радіоізотопному рівнемірі. Зупиняти виробництво означало «покласти партквиток» на стіл, тому «на гору» доповіли, що радіоактивне джерело шукали, але не знайшли. Втрату списали, та взяли для роботи на складі інший прилад.

Гримлять фанфари відкриття Олімпіади-80. Під грандіозне відкриття у Краматорську в будинок №7 по вулиці Гвардійців – Кантемирівців ( нині Марії Приймаченко) вселяються щасливі родини. Мрії збуваються! Своя квартира в новому панельному будинку. Ліфт, центральне водопостачання та гаряча вода. Краса…

Через рік у цьому будинку трагедія. 18 річна дівчина помирає від лейкозу. Згоріла за кілька місяців…

Минає ще один рік у тій же родині знову горе. Та ж хвороба забрала 16-річного юнака, потім їхню маму.

У місті поповзли чутки «про не добру квартиру». Лікарі все списали на генетичну схильність, а у міськвиконкомі дали ключі від квартири іншій родині.

1987 року у цій же ж квартирі знову похорон. Лейкоз з‘їв хлопця-підлітка. Його молодший брат у важкому стані в лікарні…

Вбитий горем батько домагається проведення розслідування. До квартири приходять спеціалісти санепідемстанції з дозиметром… і тікають в паніці…

В кімнаті, де діти згорали один за одним, захмарний рівень радіації!

У суміжній квартирі за стіною та поверхом вище рівень опромінення високий…

Мешканців терміново відселяють.

Дозиметристи визначили, що потужне гамма-випромінювання йде зі стіни. Її демонтували і повезли до Київського інституту ядерних досліджень. Там витягли капсулу із Цезієм 137.

По її номеру встановили, що це та, загублена у Каранському кар’єрі. Після проведеної дезактивації в цьому будинку й досі живуть люди, а рівень радіації повернувся до природних показників.

Через стільки років після цієї трагедії ми знову говоримо про радіаційну безпеку, вже як про суспільну потребу. Проблема серйозна, назріла, такий собі привіт з минулого. На початку 90-х, коли увесь звичний світ рухнув разом із союзом, рухнула і система контролю за обігом джерел іонізуючого випромінювання. Її швидко відновили, але й того вистачило, аби розорені підприємства позбавлялися від радіоактивних предметів як хотіли. Адже за утилізацію потрібно платити, а для чого, якщо можна здати в металобрухт, викинути на звалище, чи «забути» у підвалі цеху. Ось так тисячі і тисячі радіоактивних приладів та пристроїв знайшли собі нових господарів і опинилися в приватних гаражах, на горищах, подвір’ях. Вони лежать і тихцем відкушують шматочки здоров ‘я у людей, які навіть нічого не підозрюють. Позбутися цієї напасті аби як не вийде. Хоча не так і важко, дотримуючись простих правил :

Не контактувати з ДІВ, триматися від них подалі.

Не переміщувати та не розбирати

Повідомити про наявність ДІВ Поліції, ДСНС чи державному органу влади.

Пам’ятати, що добровільне повідомлення про ДІВ не карається законом.

Тільки очистивши навколишній світ від радіоактивного мотлоху – ми можемо бути впевненими, що події в Краматорську залишаться гірким нагадуванням: з радіацією жарти погані, вона помилок не прощає.

Коментарі

Позначки: вулиця Гвардійців, гамма-випромінювання, ДІВ, Каранський гранітний кар’єр, Кафедра екологічної та інженерної геології і гідрогеології, квартира, Краматорськ, лікарі, лейкоз, панельний будинок, радіація, радіоактивні прилади, цезій 137