Скриншот відео "Золочів.нет"
Гучна музика звучить біля Золочівського замку до пізньої ночі, а може і до ранку — неодноразово скаржилися мешканці Золочева у теплу пору.
Як пише «Четверта студія» з посиланням на «Золочів.нет», моральну сторону цього питання було озвучено Іриною Весною під час пресконференції. Зокрема, було зауважено, що для дискотеки треба вибрати правильне місце, адже всі знають скільки там на замку загинуло людей.
Тож чому у Золочеві собі дозволяють організовувати “танці на кістах” та ще й в час карантину? Відповідь сама напрошується, адже всім відомо з афіш, які є у соцмережах, чиє “чадо” такі заходи організовує.
Хто призабув, запрошуємо переглянути відео: “Звірства НКВД. Криваві дні Золочівського замку-тюрми”. Маємо знати трагічні сторінки історії Золочева, шанувати пам’ять загиблих аби не допустити їх повторення.
Довідково. У вересні 1939 так звані визволителі прийшли на наші землі. Їх навіть зустрічали з квітами. Сподівалися на краще, тішилися навіть копійками, де були написи кирилицею. Та дуже скоро нова влада показала своє істинне лице.
Золочівський замок-тюрма став страшною тюрмою НКВД. Персонал своєї попередниці просто розстріляли. Почалися арешти. І досі залишається до кінця незрозумілим принцип арешту. Злочинна комуністична влада в першу чергу заарештовувала розумних, інтелігентних, освічених, учасників українських товариств, січових стрільців, релігійних діячів. Та і досі не можна осягнути, чому забирали селян-хліборобів, простих робітників, чим вони встигли завинити перед владою, яка тільки-но вступила на ці землі?
За роки праці тут у музеї вималювалася картина тодішнього функціонування тюрми. Трохи зі свідчень сучасників, трохи з документів, в результаті аналізу і порівнянь.
У період окупації Галичини Польщею до 1939 р. замок продовжував виконувати функцію в’язниці. Польська влада утримувала тут політичних в’язнів. Зокрема, членів Організації укрїнських націоналістів та Комуністичної партії Західної Укрїни. Серед політв’язнів було багато національно налаштованої молоді. Свідома молодь часто здійснювала саботажні дії, виявляючи протест проти польської окупації. Показовим є розстріл на території тюрми 21 вересня 1923 р. трьох українських хлопців – Ілька Скочеляса, Олександра Павлишина та Миколи Коваля. Недотримання судової процедури позбавило можливості навіть кращих українських адвокатів захистити підсудних.
18 вересня 1939 р. до Золочева увійшли радянські війська. Місцевих людей, навіть з комуністичними переконаннями, до влади не допускали. Більшовики зі Cходу очолили органи місцевої влади і розпочали «радянське будівництво». Замість польської тюрми у замку облаштували тюрму НКВС – «Львівську тюрму №3». ЇЇ почали наповнювати політичними в’язнями із Золочева та околиць.
29 червня 1941 р. до Золочева вступили підрозділи вермахту. Під час відступу більшовики не встигли приховати сліди своїх злочинів. За свідченнями очевидців, у приміщеннях тюрми більшовики катували людей. На стінах залишились сліди від крові та куль, а по камерах були розкидані трупи, яких не встигли закопати. Під вікнами катівні розпочалася ексгумація останків в’язнів. Як робочу силу при викопуванні замордованих НКВС-івцями людей використовували золочівських євреїв. Потім німці розстріляли їх під стінами замку.
Для антирадянської агітації на поч. липня 1941 р. було публічно ексгумовано 649 тіл замордованих в’язнів, 611 з яких не можливо було впізнати, оскільки закопані тіла вже почали розкладатись й були жахливо понівечені після тортур. Їх поховали на Золочівському цвинтарі у спільній могилі, а 38 розпізнаних осіб поховали окремо.
З 1941 р. по липень 1944 р. замок став німецькою в’язницею. Там утримували військовополонених та євреїв.
Після закінчення ІІ Світової війни з 1944 р. до весни 1953 р. у замку знову почала функціонувати тюрма НКВС.
Коментарі
Позначки: дискотека, замок-тюрма, Золочів, музей
