Львів’янин розповів, як мешканці міста дотримуються карантину

“кошмари карантину

наважився вийти за хлібчиком, дивлюсь біля “близенько” немає черги, тому і зайшов…

і о ужос!!! в проходах стоять бабусь з торбами і перекрили мені доступ до хлібчика.

я крикнув їм: “ДИСТАНЦІЯ”, і вони десь щезнули в проходах.

я швиденько добіг до прилавку з хлібом, схопив пакет з батоном, і вибравши безпечну траєкторію, добрався до каси.

передімною, стоїть дідусь такий собі живчик, чистенько одягнутий і здається “підшафе” але без маски.

поостерігшись, я став від нього на метр відстань (більше не давало приміщення магазину) і чекаю.

і тут, дідо відкрив рота і сказав : “per favore quattro bottiglie di vino”.

мені стало зле… не пам’ятаю, як вийшов з магазину але на думці було одне, чим швидше додому.

проходячи повз якийсь будинок, почув страшну луну від кашлю якогось діда, за нею пішла луна чихання та спльовування на відстань.

то стояв на балконі першого поверху, якийсь літній пан, курив, на весь двір кашляв і чхав, потім то все сочно схаркував на двір.

я прискорив крок, жахіття бачив, що не закінчились і ось він – омріяний мій під’їзд, ще трішки і я буду в безпеці…

тільки витягнув жетон від дверей і двері відчиняються, з нього виходить пан Іван (йому за 70-ть) і протягує руку для вітання і зі зловєщею посмішкою каже “я віруси не передаю”.
……………………………………………..
в агоністичному панічному шоці добіг до хати, витягнув антисептик, з півгодини протирався і кілька разів порскнув до свого писка, аби заспокоїтись і заодно відмітити іменини “галин”.(в антисептику кажуть 90% спірітус чистий).

ні, таки треба СИДІТИ ВДОМА”.