Фото: ФБ/Igor Lutsenko
Затриманий у складі групи осіб вчиняв злочини щодо учасників Євромайдану у 2013-2014 роках
Оперативники Нацполіції затримали підозрюваного у викраденні та катуванні Ігоря Луценка та вбивстві Юрія Вербицького.
Як пише “Четверта студія”, про це повідомили в управлінні комунікації Національної поліції України.
Встановлено, що в ніч із 20 на 21 січня 2014 року в результаті спланованих дій із залякування та катування учасників Євромайдану група осіб, до складу якої увійшов мешканець Чернігівської області, 1978 р. н., викрала активістів Ігоря Луценка та Юрія Вербицького з території Олександрійської клінічної лікарні та нанесли їм тяжкі тілесні ушкодження.
У подальшому Ігоря Луценка перевезли до місцевості поруч із с. Проців Бориспільського району Київської області, де відпустили. Юрія Вербицького вивезли в лісосмугу неподалік с. Гнідин Бориспільського району Київської області. 22 січня 2014 року його тіло знайшли біля дороги Гнідин-Петрівське.
Поліцейські встановили: переховуючись від правоохоронних органів, підозрюваний використовував інші анкетні дані, систематично змінював автотранспортні засоби та вдавався до інших способів конспірації. 42-річний чоловік із 2014 року перебував у міждержавному розшуку, використовував документи на інше ім’я та неодноразово перетинав державний кордон.
10 березня у результаті проведення комплексу оперативно-розшукових заходів працівники Департаменту карного розшуку Національної поліції України та Державного бюро розслідувань за участю спецпідрозділу «КОРД» на території Дніпровського району міста Києва затримали 42-річного підозрюваного. Розшукуваного доставили до ДБР для проведення необхідних слідчих дій.
Затриманому інкримінують вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146 (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини), ч. 2 ст. 127 (Катування), п.п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 (Умисне вбивство заручника або викраденої людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб) Кримінального кодексу України.
Йому загрожує позбавлення волі строком до 15-ти років або довічне ув’язнення.
Підозрюваного в катуванні Героя Небесної Сотні затримали правоохоронці. Про це народний депутат VIII скликання Ігор Луценко написав на своїй сторінці у Facebook.
Йдеться про Сергія Мисливого. Він займався викраденням з Олександрівської лікарні самого Луценка – на той час учасника Євромайдану та Юрія Вербицького – нині Героя Небесної Сотні.
Луценко також додав, що Сергій Мисливий працював на постійній основі у групі так званого “спиртового короля” Олексія Чеботарьова.
Злочинна організація займалася силовими акціями проти майданівців та отримувала за це гроші.
Правоохоронці затримали підозрюваного в справі вбивства Юрія Вербицького та викрадення Ігоря Луценка тітушку Сергія Мисливого.
Як пише “Zmina”, про це повідомила адвокатка родин Небесної сотні Євгенія Закревська.
Мисливий, за версією слідства, був залучений безпосередньо до викрадення Луценка і Вербицького з Олександрівської лікарні в ніч із 21 січня 2014-го року. Сам Луценко назвав затриманого чоловіка не просто звичайним тітушкою.
“Його роль більше, ніж звичайного тітушки-піхотинця. Щось типу заступника командира групи захоплення. Мисливий працював на постійній основі в групі “спиртового короля” Чеботарьова, котра займалася силовими акціями проти майданівців, отримував за це гроші, а також йому винаймали “службову” квартиру”, – написав він на своїй сторінці у фейсбуку.
Адвокатка Закревська додала, що про дату та місце обрання запобіжного заходу Мисливому повідомлять пізніше.
“Раджу сходити на це засідання: буде дуже цікаво. Там прям детективна історія. Тримаймо кулачки. Далі буде”, – наголосила вона.
Нагадаємо, що нещодавно Офіс генерального прокурора повідомив про підозру в справі учаснику злочинної організації, яка в січні-лютому 2014 року нападала на мирні акції протестів, а також викрадала та катувала активних учасників Євромайдану.
Як відомо, рано-вранці 21 січня 2014 року невідомі викрали Ігоря Луценка та Юрія Вербицького з лікарні та вивезли до лісу за місто. Їх катували, а згодом зловмисники відпустили Луценка, який зміг вийти з лісу та зателефонувати друзям. Того ж дня Юрія Вербицького знайшли мертвим.
Цього року стало відомо, що депутат від “Слуги народу” Сергій Литвиненко в дні викрадення Ігоря Луценка і Юрія Вербицького 24 рази розмовляв телефоном з координатором тітушок.
Довідково. Вербицький Юрій Тарасович (25 серпня 1963 — 22 січня 2014).
Юрій Вербицький був жителем міста Львова. Був науковцем-сейсмографом – працював інженером відділу сейсмічності Карпатського відділення Інституту геофізики НАН України ім. С. Суботіна у Львові, мав вчений ступінь кандидата наук.
В житті він був прихильником здорового способу проведення вільного часу, займався спортом. Дуже любив гори, був знаним у Львові альпіністом, а підкорення нових гірських вершин стало захопленням його життя. Як розповіли друзі Вербицького, його ніколи не лякали складні маршрути на гірських схилах, а витривалості та загартованості йому було не позичати, він неодноразово ходив в гори зимою. Не боявся ризикувати та вмів приборкувати свій внутрішній страх, а долання перешкод та труднощів, якими супроводжується будь-яке підкорення вершини, було для нього звичною справою. Гори загартували Юрія, зробивши його духовно сильним чоловіком. Колись, п’ять років раніше, під час сходження на одну із вершин Кавказьких гір він зірвався зі скелі та покалічив ногу. Але цей прикрий випадок не зміг змусити Юрія відмовитись від свого далеко не безпечного захоплення. А ще він був людиною, яка не кине в біді, завжди готовий підтримати та прийти на допомогу іншим, не зважаючи на можливу небезпеку. Одного разу він навіть ледь не загинув від каменепаду, коли рятував людей в горах.
В житті Юрій Вербицький був добрим і неконфліктним чоловіком, а ще – добросусідською і дуже порядною людиною. Любив фотографувати, а також слухати рок-музику. Любив свого собаку Альпа, на що пес відповідав своєму господареві взаємною любов’ю. Абсолютно не цікавився політикою, був людиною аполітичною, але при цьому дуже чутливою до будь-якої несправедливості. Тому, коли почались протести в Києві, він взяв відпустку за власний рахунок та поїхав на Майдан, бо вважав своїм обов’язком бути там серед тих людей, котрі вийшли висловити свою думку злочинній владі.
На Майдані Юрій в основному брав участь в нічних чергуваннях. За вдачею він був людиною поміркованою і делікатною. Такі поняття, як радикалізм, злоба чи ненависть завжди були чужими для цього чоловіка. Він не прагнув опинитись на передовій, щоб з кимось битись, бо вважав, що слово має більшу вагу і силу. Тому намагався налагодити контакт з опонентами через спілкування. І досить часто, коли назрівала конфліктна ситуація, Юрій вмів вчасно втрутитись і аргументовано та спокійно все пояснити супротивнику, щоб уникнути провокації та подальшої сутички.
Вранці 21 січня 2014 року, коли загострилось протистояння на вулиці Грушевського, Юрій Вербицький потрапив під обстріл гумовими кулями з боку силовиків. Одна куля влучила в око чоловікові, через отриману травму його доправили до офтальмологічного відділення Жовтневої лікарні в місті Києві. Але невідомі бандити викрали його з лікарні разом із київським громадським активістом Ігорем Луценком. Як розповів згодом Ігор, бандити їх обох жорстоко катували. Але Юрія Вербицького катували з особливою жорстокістю, дізнавшись, що він львів’янин, а отже ’’бандерівець’’.
Згодом Ігоря Луценка бандити відпустили живим, а Юрія повезли вбивати. Тіло чоловіка було знайдено 22 січня біля лісопосадки в околицях села Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами численних тортур. За свідченням друга Юрія Вербицького Романа Голов’яка, при упізнанні було очевидно, що ноги перебиті – виднілися кістки, вся спина була синя, обличчя розбите, поламані ребра випирали з правого боку зі шкіри. Експертиза виявила численні переломи, травми, забої. Бандити кинули покаліченого Юрія в лісі на морозі, знаючи, що він не зможе вижити.
Звичайно, Юрій був сильною, витривалою людиною, і ці страшні побої не зламали його дух. Він до останнього боровся за життя, скільки міг з переламаними ногами повз по снігу, намагаючись вибратись з того лісу до людей. Але отримані важкі травми та тріскучі морози, які в ті дні були в Києві та околицях, все ж зробили свою страшну справу. За офіційною версією лікарів причиною смерті стало переохолодження.
23 січня увесь Львів прощався зі своїм Героєм. Було оголошено жалобу за невинно вбитим чоловіком, а на будівлях міста вивішені державні прапори України із траурними стрічками. Щоб попрощатись з Юрієм Вербицьким, до Храму Різдва Пресвятої Богородиці прийшли тисячі львів’ян – від керівників міста та області, друзів, знайомих до простих городян, які раніше навіть не знали Юрія. Поховали загиблого на Личаківському цвинтарі у Львові. Тут, на Алеї Героїв, поряд з могилами тих, хто загинув в бою під Крутами, поряд з могилами вояків Української Повстанської Армії, поряд з могилами відомих громадських діячів знайшло свій останній спочинок тіло Юрія. А душа полетіла до неба…
Залишив родину, старшого брата Сергія.
Юрію Вербицькому було 50 років…
Коментарі
Позначки: Євромайдан, Ігор Луценко, вбивство, викрадення, катування, КОРД, лікарня, поліція, Сергій Мисливий, юрій вербицький
