На місці дива завідуючий реанімаційним відділенням районної лікарні із досвідом роботи 37 років розповів ще більш вражаючі факти цієї унікальної історії.
– Ксенія Прокопівна у свої 83 після всього пережитого зараз сама розмовляє, тиск нормальний і дихає без апарата «штучного дихання». Вранці 17 лютого я прийняв зміну в колеги Віктора Малярчука. І він мені розповів, як в неділю о 21.08 із Стрижавки «швидка» доставила в стані кома-3 цю літню жінку майже без ознак життя, — зазначив Володимир Михайлович Чеботарьов. — До речі, перша карета «швидкої» до бабусі була викликана в неділю о 6-й ранку! Лікарі констатували, що Ксенія Прокопівна знаходиться в стадії агонізування, помирає і везти її до лікарні немає жодного сенсу! Але наша бабуся Ксенія не здавалась і подала родичам ознаки життя! Тому в обід до неї приїхала друга бригада «швидкої», яка зробила на місці електрокардіограму і зафіксувала «пряму лінію» — зупинку серця… Викликали поліцію, яка констатувала разом із медиками біологічну смерть, виписала відповідну довідку. І всі поїхали… А вже близько 8-ї вечора, коли рідні вже всім повідомили про смерть і замовили копання ями, Ксенія Прокопівна знову почала подавати ознаки життя… І знову, вже в третій раз за один день, до неї приїхала карета «швидкої»! Вже відомо, що бабусі на місці вводили фармакологічні препарати та близько 9-ї вечора прийняли рішення негайно везти її до нашої реанімації ЦРБ Вінницького району… Пацієнтка зараз знаходиться в задовільному стані! Ми свою роботу зробили… Решту вона розкаже вам сама! Біля неї чергує донька.
І справді, в палаті реанімації «районки» із дозволу рідних ми поспілкувались із «воскреслою» Ксенією Прокопівною Дідух та її донькою Тетяною.
– Ми підтримували маму, як могли, із її цими задишками. Колола сусідка уколи. Але в неділю їй стало зовсім зле, підняти її з ліжка ми не могли, «швидка» пульсу вже не знайшла, — каже донька Тетяна Котомченко. — Кардіограму зробили — пряма, тиск — нуль… Ми в розпачі, бабуся помирає — сказали нам. Одразу всіх родичів ми сповістили. Мама лежала нерухомо, і з неї виходив останній дух… Так тривало із 7.30 ранку до першої години дня. Ми пробуємо її чоло — гаряче, під пахвами — тепло, вона ЖИВА! А нам кажуть — чекайте на смерть… А вона все видихає і видихає! Я вважаю, що лікарі зробили диво! Бо ми вже із мамою прощались і всі над нею молились… Довідку про смерть довелось скасувати і порвати. І яму копали! І батюшку замовили, щоб відспівав… І сміх і гріх! Вже три села в районі про цей «фокус» гудуть! Тепер буде знати вся Україна із «33-го каналу».
– Що ви там бачили? — запитав у Ксенії Прокопівни лікар Валерій Щербань.
– Царство небесне! Батька свого кликала! Хотіла спитати, чи легко йому там? Думала – зустрінемось, я вже відчувала його… Але очі відкрила — а вони стоять наді мною, ці люди в білому! Думала — янголи! А це лікарі… Я сама вже життя санітаркою працювала, людей рятувала… І, видно, Бог мене милував.
– Жити хочете?
– Ой, хочу!
– 100 років живіть!
