Росія уже давно перетнула червону межу у гонитві за інформаційне поле, – з конференції у Львові

Новини Субота Юля 30 Листопада, 2019 369

Науково-практична конференція: «Сучасні інформаційні війни: загрози, проблеми, протидія» , фото 4studio

В Українській академії друкарства у Львові відбулась науково-практична конференція на тему: “Сучасні інформаційні війни: загрози, проблеми, протидія”. Про це пише Четверта студія.

У межах заходу присутні мали можливість прослухати такі доповіді:

1. Російська гібридна агресія, Миклушка І.З., к.т.н., доц. кафедри інформаційних мультимедійних видань.
2. Напрями російської гібридної агресії, Берест І.Р., д-р. іст.наук., доц. кафедри інформаційної, книжкової та бібліотечної справи.
3. Інформаційні війни: видавничий вимір, Зелінська Н. В., проф. каф. медіакомунікацій, д-р філолог. наук.
4. Російська інформаційна агресія проти молоді України: на прикладах мас-медіа і соціальних інтернетмереж, Берест Р., студент гр. РК-41.
5. Правове регулювання інформаційної безпеки, Кравчук С.М., ст. викладач сусп.-гум. наук.
6. Механізм впливу інформаційної атаки на прикладі «Справи Марківа» в Італії, Савчук Г.М., доцент каф. інформаційної, бібліотечної і книжкової справи, канд. іст. наук.

Так, на думку доцента Ігоря Миклушки, останні роки стали піковими для України у розрізі російської гібридної агресії і наші сусіди вже давно перетнули червону межу у гонитві за інформаційне поле.

Разом із тим й українські ЗМІ також не гребують широко використовувати маніпулятивні технології, особливо, що стосується заголовків: “Часто можна читати щось типу: “Скандал у театрі ім. Марії Заньковецької”, а коли відкриваєш читати новину – скандалу немає жодного, впав карниз, до прикладу”, – наводить приклад Миклушка.

Гібридна війна настільки тісно вкоренилась у наше з вами життя, що інформаційний фронт нічим не поступається фронту реальному, а російську гібридну агресію вивчають як явище, яке має свою структуру та напрямки.

Доктор історичних наук Ігор Берест згадує у своїй доповіді події 100-річної давнини, адже ще тоді москофіли мали свій осередок у Галичині, який фінансувався з Російської Імперії й саме перед тим, як захопити Східну Галичину, розпочалась агітація серед населення: “Агітація полягала у тому, що це не захоплення, а визвольна місія царської армії. Певна частина галицьких українців мала мати після такої агітації сформовану думку, що це є така визвольна політика і прихід сюди росіян мав пов’язуватись таким чином з поліпшенням рівня життя”, – зауважив Ігор Берест.

“Невже не те саме ми маємо тепер?..”, – резонно додав він.

Продовжує думку свого колеги професор Надія Зелінська, яка переконана у тому, що видавництва в Україні зараз не до кінця розуміють всю важливість та відповідальність своєї місії й дозволяють собі видавати не лише низькопробні, а інколи й нікчемні чи навіть антиукраїнські книги: “Навіть якщо наклад тої чи іншої шкідливої книги є невеликий і з часом її буде вилучено з загального доступу, шкоди вже буде завдано, адже вона вже потрапила до чиїхось рук” – сказала Зелінська.

Професор акцентує увагу на тому, що в Україні існує велика прірва між академіками чи істориками, які часто страждають снобізмом, й простими людьми. Що в результаті призводить до того, що серед нас з’являються “народні академіки”, які тлумачать все народу простою мовою й  при цьому підтримують безглузді теорії.

Студент Української академії друкарства Роман Берест у своїй презентації демонстрував присутнім як працює російська інформаційна агресія проти української молоді.

“Коли ми читаємо новини, то мозок швидше може зреагувати та відсіяти правду від брехні. І зовсім інша справа, коли ми дивимось смішні меми, відео на Ютюбі чи сторіс топового блогера: ми відпочиваємо, а значить мозок розслаблений і тут вже значно важче непідготованій людині зреагувати на обман”, – зауважив Роман.

Викладач Світлана Кравчук розглядає проблему російської гібридної агресії крізь призму інформаційної безпеки й наголошує на тому, що сьогодні не можна недооцінювати кібернебезпек: “Зараз існує гостра потреба посилення санкцій за незаконне використання ефірного часу, а особлива увага необхідна впливу контролю зарубіжних тоталітарних організацій. Наступна війна буде вестись не на полі бою, а на клавіатурах, тому ми маємо зробити все, аби попередити кібератаки, які часто мають на меті підірвати економіку держави чи переслідують конкретні політичні цілі”.

Завершував конференцію виступ доцента Григорія Савчука, який на прикладі “справи Марківа” в Італії пояснював, як працює російська інформаційна атака й які наслідки це має, зокрема, для іміджу України.

“Тут продумано все, від кейсу справи, до масових сюжетів по італійському ТБ з родичами загиблого журналіста, які давлять на емоції, й навіть саме місто, де відбувається суд, не випадкове (на Сардинії багато прихильників путінського режиму) . І ось вже ніхто не запитує про те, чи мав італійський кореспондент право на зйомку від України, це зараз неважливо, українці тут вже просто вбивці”, – зауважує Григорій Савчук.

“Наскільки впливовий рушій пропаганди визначається найперше його бюджетом. Так, є дані, що на 2012 рік бюджет “Russia Тoday” становив 275 млн євро, а у 2014 році це вже були 500 млн євро”, – резюмував він.

Додамо, що станом на 2020 рік з бюджету Росії передбачена підтримка державних та недержавних каналів новин на суму понад 2 млрд доларів.

Після завершення конференції всі доповідачі одноголосно погодились зібрати представлені матеріали у збірник й видати друкованим виданням, адже такі матеріали будуть цінними та актуальними не лише для Української академії друкарства, а й для всіх тих, хто дотичний до журналістки та цікавиться суспільно-політичним життям України.

Коментарі

Позначки: , , , , ,