Як ви ставитеся до гучного й одноманітного ревоту на цілу ніч? Та ні, не в клубі, не на дискотеці, а вдома! Та ще й у кількох сантиметрах від себе – акурат під боком!!! Ви цілком правильно мене зрозуміли, – це я про храп. Напевно ж, точно не сприймаєте його як колискову… Тим паче, що абстрагуватися – не виходить, затикати вуха, як і геть ховатися під подушку, – марно, бо все одно чути, термосити-шарпати-копати “оркестр у ліжку|” – теж безперспективно, позаяк через хвилину ще дужче захропе… Залишається одне-єдине: тікати від цієї какофонії (точніше – аудіо-тортур!) у сусідню кімнату… Звісно, якщо є куди тікати!!!
“Причин цього акустичного феномену – більш ніж достатньо, – розповідає отоларинголог Юрій Соколовський. – Передовсім це анатомо-біологічні зміни носа, глотки| або гортані. Наприклад, збільшені мигдалики, низький тонус м’якого піднебіння, поліпи в носі та інше, що призводить до зменшення просвіту між м’яким піднебінням і задньою стінкою глотки, коли людина приймає горизонтальне положення. Тому повітря зі свистом (стогоном, риком – можливі інші розмаїті варіанти) й виривається під час сну”. А ще у списку причин нічних “рулад” – неврологічні розлади, що викликають порушення іннервації м’язів верхніх дихальних шляхів, зайва вага (голосніше і “страшніше” хропуть саме огрядні люди), алкоголь і тютюн.
Хропіння має гучність від 20 до 80 дБ. Як це оцінити і з чим порівняти? Наприклад, спокійна розмова людей відбувається на рівні 35 дБ|, вируючий потік автомагістралі видає 80 – 100 дБ, ревіння двигуна літака – близько 130 “шумових одиниць”. Тому й не дивно: якщо ваша люба половинка “дудить” на повну котушку, вам точно не спати!
Фахівці підрахували, що хропуть близько 25 – 30 відсотків населення. Причому чоловіки – в 3 – 4 рази частіше, ніж жінки. Цікаво, що у віці від 40 до 60 років співвідношення інше – нічними пасажами “захоплюються” 60 відсотків представників сильної статі і 40 – слабкої. Це, на думку фахівців, найбільш “храпогенний” вік. Після 65 років людей, що мають таку проблему, стає значно менше.
До речі, колись храп пов’язували з надзвичайним здоров’ям, відповідно – силою. Пам’ятаєте, як у казках? “Богатирський храп!”… Тепер про нічні «трелі» думка інша – діаметрально протилежна. “Храп може супроводжуватися зупинками дихання, – тлумачить Юрій Соколовський. – Говорю про синдром обструктивного апное сну, який призводить до кисневого голодування і, як наслідок, – до порушення роботи головного мозку і серця. А це пряма доріжка до аритмії, високого тиску. Відтак – до загрози інфаркту й інсульту, навіть ризику раптової смерті!”.
Як визначити, чи є у хропуна апное? За словами лікаря, це виглядає приблизно так: “Людина хропе дуже голосно і «смачно», а потім раптом різко стихає. Намагається вдихнути, але не може. Через паузу, яка може тривати від декількох секунд до кількох хвилин, наступний всхрап такий потужний і гучний, що будить деколи| самого сплячого”. Причому трапляються подібні затримки дихання інколи до кількох десятків разів за ніч…
Отож, ще раз наголошує Юрій Богданович, хропіння – велика й комплексна проблема, і вирішувати її мають кілька фахівців. Звичайно, найперший лікар, до якого має звернутися хропун, – отоларинголог, який за потреби скерує пацієнта на подальше обстеження – до терапевта, невролога, кардіолога, ендокринолога чи навіть до ортодонта.
Нова робота артистки поєднала сучасне звучання, проникливу лірику та щиру жіночу емоцію, знайому сьогодні тисячам…
На подіум в етновбранні вийшли українки, життя яких назавжди змінила війна