Він — справжній трудоголік. Його робочий день починається о сьомій ранку і до «переможного кінця». Коли приходить додому — невідомо, бо після робочого дня має ще купу різних зустрічей. Кажуть, від такого керівника «холодна» його команда, яка мусить працювати у такому ж режимі. Не всі витримують…
Про робочі будні голови Львівської ОДА Олега Синютки – у публікації газети «Високий замок».
Кореспондент «ВЗ» вирішила провести один робочий день з головою Львівської облдержадміністрації Олегом Синюткою. Зізнаюсь, такого важкого дня в моєму житті ще не було. Коли прийшла додому — одразу «відрубалася» і вмить заснула… Коли напередодні керівник прес-служби ЛОДА Ольга Матейчик скинула мені робочий графік Олега Синютки на той день, мені стало не до жартів: першу зустріч було призначено на сьому годину ранку! Довелося вставати о п’ятій і замовляти таксі…
З 7-ї до 8-ї ранку — три зустрічі
Я у приймальні голови Львівської ОДА. Мене зустрічає пан Роман, який чергує біля телефону вночі — з 20.00 до 8.00 (о 8-й ранку естафету приймає секретарка). Каже, «люди дзвонять цілу ніч з будь-яких питань». Наприклад, бабця може поскаржитися, що у неї в під’їзді лампочка не вкручена. Або когось на кордоні митники не пропускають. «Питаю, чому не телефонуєте на гарячу лінію? — каже пан Роман. — Відповідають, що там уночі слухавку не піднімають». Усі дзвінки, що надійшли у приймальню голови ЛОДА (чи вдень, чи вночі), записуються і передаються керівнику області. Протягом дня Синютка зазвичай віддзвонює цим людям, або, якщо справа серйозніша, призначає зустріч.
Заступники голови також починають роботу о 7-й ранку. Уже о 8-й у коридорах «Білого дому» досить людно, чиновники квапляться на свої робочі місця. Того дня Олег Синютка призначив зустрічі на 7.00, 7.30 і 7.40 людям, які попередньо записалися до нього на прийом. Усі вони мали особисті прохання, тому їх суть не викладатиму. А вже о 8-й — нарада голови з директорами департаментів.
«Вкрай незадоволений роботою департаменту ПЕК!»
Олег Синютка ввів «залізне правило»: «Після мене на нараду ніхто не заходить». Також не дозволяє підлеглим перемовлятися між собою під час нарад. Уже за чверть восьма великий зал засідань був повний. Голова з’явився рівно о 8-й. Дуже зосереджений. Це й зрозуміло, адже теми розглядали серйозні — «Пріоритетність проектів місцевого розвитку» та «Споживання енергоресурсів установами бюджетної сфери». Іншими словами, обговорювали, на які об’єкти області (за галузями — освіта, медицина, ЖКГ тощо) розподілять бюджетні кошти, скільки води, тепла, газу, електрики використали державні установи та за якими цінами їх закупили. Також керівники звітують, скільки мають незакритих звернень — письмових і за підсумками «гарячої лінії».
На великому екрані графіки і таблиці. Керівник департаменту звітує, голова не скупиться на дошкульні коментарі на кшталт: «Якщо об’єкт „для галочки“, то який у ньому сенс?». Серйозні «розбірки» почалися, коли дійшло до енергоресурсів. Виявилося, різні установи області закуповують газ за різними цінами. Причому здебільшого — вище від ринкової. Наприклад, ринкова — близько 7 тисяч гривень за тисячу кубів, а закуповують по 12 тисяч. Як мені згодом пояснили, йдеться не про «відкати». Просто газівники вдаються до шантажу, типу «Ми вам газ відключимо», і якийсь директор дитячого садочка чи школи у районі, злякавшись, іде газівникам на поступки… Голова ЛОДА «розпікав» підлеглих за те, що не обстоюють свою позицію в Антимонопольному комітеті, не повідомляють газовим компаніям про тендери на постачання блакитного палива.
«Департамент охорони здоров’я взагалі за цим не дивиться, і мудрі доктори одразу укладають угоди на газ утричі дорожче», — обурюється Олег Синютка. Дає розпорядження відібрати пояснення у тих недобросовісних керівників, хто уклав угоди на газ за ціною, вищою за ринкову, і передати цей список у департамент захисту економіки.
Дісталося на горіхи і керівнику департаменту паливно-енергетичного комплексу Володимиру Ляльці: «Не розумію, чим займається департамент ПЕК? За що ми їм платимо премії? Ростиславе Теодозійовичу (перший заступник Ростислав Замлинський. — Авт.), я вкрай незадоволений роботою департаменту ПЕК! Тепер щодо лімітів: ми бездумно витрачаємо кошти! Вони просто йдуть у трубу! Шановні колеги, я тему енергозбереження не залишу! Бо це викидання грошей у нікуди!» Коли Синютка це каже, керівники департаменту нагадують поганих учнів у школі, які потупили погляд…
О 9.00 — зустріч із трьома представницями медичної галузі з районів, яким голова призначив зустріч під час поїздок у райони. З-поміж інших озвучених проблем кажуть, що потрібні препарати проти гемофілії. Голова пообіцяв розібратися. Потім зустріч із керівником інвестиційної компанії «Брукфілд», яка будуватиме ІТ-комплекс на вулиці Стрийській (поруч із Податковою). Говорили про перспективи будівництва.
О 10.00 — переїзд до палацу Потоцьких, на відкриття І І Львівського експортного форуму. Сідаю у машину голови — це Skoda Superb сріблясто-синього кольору, за кермом — водій Андрій. «А де ж чорний „Мерседес“, яким раніше їздили голови ЛОДА?» — запитую Олега Михайловича. «Мерс» хоч і в робочому стані, але старий, 2004 року випуску. Олег Михайлович віддає перевагу «Шкоді», каже, звик до неї.
Коли почнеш ховатися від людей, нема чого робити на цій посаді
Можливість поговорити з головою є лише під час переїздів. Тому не втрачаю часу. Запитую, як вдається щодня витримувати такий насичений графік? «Головне, — каже, — щоб робота приносила задоволення. Бо якщо робитимеш з-під палиці, нічого не вийде. Пригадую, через пару днів після мого призначення до мене зайшов наш Владика і каже: „Якщо думаєш, що ти такий мудрий і так багато зробив, що тебе призначили на цю посаду — це не так. Якщо думаєш, що ти багато нагрішив і тут будеш спокутувати, це теж не так. Господь Бог вирішив, що ти у цей момент маєш бути на цьому місці і робити все, що від тебе залежить“. Тому щодня приходжу на роботу і роблю все, що від мене залежить!»
— Скільки разів на день їсте?
— За потреби (сміється. — Авт.). Мають бути два складники: хотіти їсти і мати на це час. Якщо ці дві складові збігаються — їм (сміється. — Авт.).
— А що ви їсте? Яка у вас дієта?
— Мої параметри — 90−60−90 — і це тільки обличчя (сміється. — Авт.). Іноді доводиться тричі за вечір повечеряти, іноді за весь день — лише чай-кава. Як пощастить… Приходжу додому, дружина питає: «Будеш їсти?». Не можу відмовити, бо вона наготувала. Дружина готує смачно, і це велика спокуса…
— Чи вдається хоча б у вихідні спілкуватися з дітьми?
— Брак спілкування з дітьми — один із найбільших мінусів цієї роботи. У суботу я зазвичай на роботі, до 6−7-ї вечора. Неділю, якщо немає офіційних заходів, присвячую сім’ї.
— До вас, мабуть, звертаються переважно з проблемами і бідами. Як вдається пропускати через себе людський негатив?
— Треба розібратися, чому виникла проблема, і постаратися допомогти. Біда у тому, що не всі проблеми можна вирішити. Наші люди насправді дуже терплячі. Я для себе вивів важливу формулу: працюватиму доти, доки зможу допомагати людям, які приходять до мене з проблемами. Коли почнеш ховатися від людей, нема чого робити на цій посаді.
— У вас є хобі?
— Як і в кожної нормальної людини. Тільки на це бракує часу. Останні чотири роки жодного разу не грав у футбол. На тренажерний зал вистачає часу тільки під час відпустки. Цього року відпустка тривала 4,5 дні (сміється. — Авт.). З дружиною і дітьми поїхали в Об’єднані Арабські Емірати. Маю правило: на мій день народження (14 лютого. — Авт.) робити дружині подарунок і кудись їхати на відпочинок.
— А в чому щастя?
— У душевній рівновазі.
— А ви щасливі?
— Так. Я щаслива людина. Тому що з нами є і мої батьки, і батьки дружини, з нами наші діти.
— Яка ваша зарплата?
— Три місяці тому уряд підняв нам зарплату, і вона зараз становить понад 20 тисяч (до того було 18 тисяч). Це «гола» ставка. Чотири роки тому я вирішив, що не буду отримувати ні премій, ні надбавок. Вважаю, я й так достатньо забезпечена людина.
Об 11.00 — зустріч із Надзвичайним та Повноважним Послом США в Україні Марі Йовановіч. Заради цієї зустрічі Синютка не поїхав на Яворівський полігон, де того дня перебував міністр оборони Степан Полторак. Олег Синютка зустрів Марі Йовановіч у кабінеті і після протокольної зустрічі подарував їй гарно виданий «Кобзар». Це була протокольна зустріч без преси, тому я залишилась чекати у приймальні.
«До мене прийшли люди і кажуть, у нас є гроші, хочемо щось добре зробити»
Через годину знову сідаємо в авто і їдемо у перший корпус Львівської політехніки, на зустріч із бібліотекарями, які зібралися на обласну нараду. У машину також сідає головний спеціаліст відділу персоналу та нагород Тетяна Шеремета. В руках тримає пачку грамот — нагороджуватимуть найкращих бібліотекарів області. З бібліотекарями Олег Синютка спілкувався півтори години.
За словами Мирослави Туркало, вперше в межах програми «Українська книга» Львівщина отримала рекордну кількість книг для поповнення бібліотечних фондів — 199 тисяч примірників на суму 23 мільйони гривень. У середньому в кожну бібліотеку області до кінця квітня надійде 153 книги.
Олег Синютка слухав виступи бібліотекарів з трибуни, відповідав на записки із залу. На зауваження директора Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки Івана Сварника, що без комп’ютерів та Інтернету книгозбірні області відрізані від світу, відповів: «Якщо поставимо собі таку мету, то протягом наступних чотирьох років зможемо забезпечити комп’ютерами всі бібліотеки області (а їх більш ніж 800). На це потрібно 10 мільйонів гривень. Причому гроші ці будуть не з бюджету. До мене прийшли люди і кажуть, у нас є гроші, хочемо щось добре зробити. Такі люди часто трапляються».
Ще одне з проблемних місць для бібліотекарів — заповнення аплікаційних форм для участі у грантових програмах. На цьому наголосила директор Львівської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Романа Іваничука Тетяна Пилипець. Каже, ніхто не вміє писати гранти. Часто у цих формах є графа «дофінансування», тобто бібліотеці треба знайти спонсора. Бібліотекар із Нового Роздолу зауважила, для написання мікропроектів їм необхідне навчання. Туркало повідомила, таке навчання ЛОДА проводить, але, очевидно, треба його зробити виїзним, на місцях. Поскаржились бібліотекарі, що у Турківському районі їм не виплачують матеріальної допомоги на оздоровлення під час відпустки. Олег Синютка взяв це питання на контроль.
О 14.00, після коротенької наради щодо тендерів на будівництво сільських амбулаторій, Олег Синютка заявив: «Зараз спростую міф, що я не обідаю!». Ідемо у їдальню облради, яка розташована у будівлі ЛОДА. Тут уже майже нікого немає, час обіду минув. Голова ЛОДА переважно тут і обідає. У кабінет обіду не замовляє. «Спочатку люди дивувалися, що я тут їм, — розповідає Олег Синютка. — Я їх заспокоїв, що я не плямкаю, користуюся серветками, і вони заспокоїлися». Замовив салат із буряків, відварну картоплю і горохову котлету (бо піст). Оскільки я не пощу, замовила собі картоплю і свинячу відбивну. Запили це все півлітровою пляшкою кока-коли. За обід заплатив голова, вклався у 139 гривень.
О 15.00, поки не почалася наступна зустріч, голова ЛОДА знаходить час пожартувати з дівчатами у приймальні та керівником департаменту культури Мирославою Туркало. Попереду — зустріч з делегацією української діаспори в Азербайджанській Республіці. Делегацію очолює голова Українського конгресу Азербайджану Юрій Осадченко. Говорили про проведення днів Львівщини та фестивалю вареників в Азербайджані, обмінялися сувенірами та подарунками. Азербайджанці подарували картину, писану нафтою, та альбоми з видами своєї країни. Олег Синютка передав 40 комплектів українських книжок (сучасна література і класика). А також подарував розкішні чоловічий і жіночий українські національні костюми.
На годиннику 16.00. Знову їдемо у «Політех», у головний корпус. Тут, в актовому залі, має відбутися зустріч студентів із міністром інфраструктури Володимиром Омеляном. Олег Синютка телефоном з’ясовує, що міністр затримається хвилин на 20, тому губернатор вирішує поїхати до студентів раніше і «трохи розважити їх». Справді, зустріч пройшла у жартівливій атмосфері. Олег Михайлович того дня був явно у гуморі.
«Ви всі за Зеленського?»
Голову ЛОДА студентам представив ректор НУ «Львівська політехніка» Юрій Бобало: «Знаєте Олега Михайловича Синютку?». «Знаємо!» — загули студенти. «Поділюся з вами своїми думками і хочу почути ваші запитання», — попередив Олег Михайлович, і раптом запитав: «Ви всі за Зеленського?» У залі на мить запанувала тиша, але вже за кілька секунд атмосфера розрядилася…
«Ваш вибір професії, вибір майбутнього місця роботи і вибір країни — це три базові речі, надзвичайно важливі для вас, — вів далі Олег Синютка. — Підніміть, будь ласка, руки, хто хоче виїхати за кордон?». У залі піднялося дві руки. Це були два хлопці. Олег Михайлович попросив пояснити, чому хочуть виїхати. Один відповів: «Мене не влаштовує ситуація в країні — ні в політичній, ні в економічній сфері». «А що ви хочете знайти за кордоном?» — поставив зустрічне запитання голова ЛОДА. «Не знаю. Хочу спробувати», — відповів хлопець.
Другий студент пояснив, що незадоволений високими відсотковими ставками кредитів для приватного бізнесу. У Швеції, каже, можна 5 років пожити, отримати громадянство, і тоді взяти кредит під 5% річних на відкриття свого бізнесу. А в Україні ставка 38%. Не маючи стартового капіталу, буде виплачувати той кредит до кінця життя…
«Банк „Аваль“ кредитує під 4,6%, — зауважив Олег Синютка. — Але погоджуюся, що кредити дорогі. Відсутність можливості для самостійного розвитку — одна з причин, яка вас спонукає шукати щастя на Заході. Але втішений, що підняли руку тільки двоє. Бо питання „людського капіталу“ є, напевно, одним з найбільших викликів для України». Голова ЛОДА намагався переконати студентів, що успіху можна досягти і в своїй країні. «В чужій країні більшість із вас завжди будуть людьми другого сорту, вас завжди наздоганятиме комплекс меншовартості».
О 17.00 у голови ЛОДА — годинний ефір на радіо «Львівська хвиля». Одразу після — урочиста церемонія нагородження відзнакою «Лицарський Хрест Добровольця Львівщини» у Львівській філармонії, з нагоди Дня українського добровольця О 20.00 — зустріч із громадськими організаціями…
Зізнаюся, я вже від втоми падала з ніг і нічого не сприймала. Це була остання офіційна зустріч… Прощаюся з головою, який, на відміну від мене, фонтанував енергією. Мене, напівживу, додому відвіз водій Андрій. Тим часом у голови ЛОДА, за словами його прес-секретаря, попереду ще кілька робочих зустрічей…