«Я впевнена, що йому вистачить сили духу, терпіння, щоб вистояти» – мама полоненого моряка з Львівщини

Понад два місяці Ольга Оприско чекає сина, який 25 листопада минулого року у числі 24 українських моряків захоплений ФСБ Росії після нападу на кораблі України в Керченській протоці. За весь час мама лише змогла передати синові лист у московське СІЗО, а адвокат усно переказав їй слова Андрія. 47-річний Андрій Оприско – найстарший серед полонених Росією українських моряків. Як живеться мамі? Чи відчуває підтримку людей?

Про це – у публікації Радіо Свобода.

Радіо Свобода вдруге після арешту сина відвідало Ольгу Оприско у селі Надітичі Миколаївського району Львівської області.

​На вихідні Ольга Оприско традиційно приготувала борщ і спекла «Яворівський пиріг» – із гречки та картоплі. Це улюблені синові страви.

«Мені такого великого не треба, тому печу пиріг наполовину менший, а потім їм два-три дні, бо сама живу. І ще є сметана з сиром домашнім до пирога. То ми називаємо ґудзовата сметана, бо з ґудзами, бо там є сир. Іноді так буває, що нічого не хочеться робити, а тут згадаю: раптом Андрій приїде, треба все мати. Це мене і тримає в тому чеканні», – розповідає Ольга Оприско.

За весь час, відколи син захоплений у полон ФСБ Росії, вона не чула його голосу. Лише написала лист, який адвокат передав Андрієві, коли відвідав його 13 грудня 2018 року в Москві у СІЗО.

«Мені сказали, що можу писати українською мовою. Бо я принципово говорила, що не напишу російською мовою. Хлопці відмовляються розмовляти російською мовою і їм важче, то чому я маю йти на такі поступки. Звістка від Андрія прийшла від адвоката. Переказував, що все нормально в нього, що годують, багато допомагають волонтери, які привозять все, що потрібно: ліки, фрукти, овочі, а як їм то дозволяють, не знаю. Заспокоює, що все буде добре, а я слухаю. Казав, що в нормальних умовах перебуває. Не знаю, чи їх там більше в камері, чи він один, але є телевізор, холодильник і бібліотека, де багато книг про море, читає. А ще займається спортом, щоб форму не втрачати. Але мене це все не тішить», – говорить Ольга Оприско.

​День починається і завершується з думкою про моряків

Щодня Ольга Оприско розпочинає і завершує день думкою про сина і всіх українських моряків. Жінка журиться, що їй ще більш боляче від усвідомлення, що нічого не може змінити і зробити. Навіть долучитись до акцій, які організовують активісти на підтримку українських моряків. З болем, а водночас і з гордістю, дивилася, як рідні обіймали моряків перед судовим засіданням у Москві, як плескали і вітали своїх синів, чоловіків.

«Я навіть цього не могла зробити, бо стан здоров’я погіршився. Нічим не можу допомогти, окрім хіба молитвою. Люди мене підтримують, сусіди, говорять, що де бачили про моряків. У церкві щонеділі священик молиться за Андрія і його побратимів. Надіюсь на краще, але який можна зробити крок на їхнє звільнення, не знаю. Хіба проти Росії посилити санкції», – каже мама заарештованого Андрія Оприска.

Місцева влада допомогла їй утеплити хату, профінансувавши заміну вікон і опалення. Жінка втішила сина у листі, що їй тепло у домі.

Ольга Оприско показує фотографії сина у формі і таким він їй подобався. Завжди був акуратний і підтягнутий. Хоча раніше відмовляла його від служби у Військово-морських силах. Але у 2016 році він таки свою мрію з юності реалізував. Приїхав додому і повідомив, що служитиме на флоті. Він був старшим матросом на малому броньованому артилерійському катері «Нікополь».

«Андрій був дуже задоволений службою. Дуже. Я не раз думала, може, набридне. А він мені у відповідь, що тільки про море і думав. Загартовував себе – обливався взимку і влітку. Дивилась суд і побачила, що Андрій запустив бороду, бо коли служив, не міг собі таке дозволити. Якось так постарів із нею. Мені не дуже ота борода його сподобалась. Не всі знайомі навіть його впізнали. Кажу, що по зросту впізнавайте, бо він найвищий серед моряків», – говорить Ольга Оприско.

Ольга Оприско гідну і стійку поведінку ув’язнених українських моряків пояснює їхнім патріотизмом і впевнена, що її син і його друзі витримають це важке життєве випробування.

«Як катер взяли, то хлопці співали гімн України. Андрій ніколи б не пішов ні на яку співпрацю, це виключено. Я впевнена, що йому вистачить сили духу, терпіння, щоб вистояти і не зламатись. Багато мав у житті різних ситуацій, але тримався, мене підтримував. Він такий загартований у житті, не є легкодухий, що піддається впливам», – каже вона.

25 листопада в Керченській протоці російські військові відкрили вогонь по трьох українських кораблях. Їх та екіпажі у складі 24 моряків захопила ФСБ. Підконтрольний Росії суд в окупованому Криму ухвалив рішення про арешт українських моряків на два місяці. Українців із Криму перевезли у Москву, де всередині січня Лефортовський суд продовжив їхнє перебування за ґратами до майже кінця квітня. Під час так званого «судового засідання» українські моряки відмовились свідчити, посилаючись на Женевську конвенцію, наголошуючи на своєму статусі військовополонених. Україна саме так їх і визнає.

Дії Росії щодо захоплення українських моряків і кораблів засудили західні країни. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ оприлюднив заяву з вимогою до Росії звільнити українських військовополонених і захоплені кораблі. Але реакції жодної.

Тим часом мама продовжує чекати і вірити, що таки побачить сина на порозі його рідної хати. Вірять у це й донька і син Андрія Оприска.

Коментарі