Фото: Львівська пошта
У нашому місті катастрофічно бракує території. Пішоходи, машини, велосипедисти, літні майданчики – все це, надто в центрі, сконцентровано на невеличкому терені, коли вулиця з інтенсивним рухом машин і пішоходів страждає від хронічних корків, пішоходи штовхають один одного ліктями, а поміж ними зигзагами намагаються проїхати роверисти. Класичний приклад – вулиця Івана Франка, доволі вузька, на якій водночас співіснують трамваї, автомобілі, і ще залишається вузенький хідник для пішоходів. Такий вузький, що наприкінці зими – на початку весни, коли актуалізується тема бурульок, пішоходам, які хочуть пройти цією вулицею, доведеться дбати про будівельні каски – а раптом порятують від льодової брили, що летить з висоти понад 10 метрів.
Та якби то ж одна Івана Франка. Є ще вулиця Січових Стрільців, особливо на ділянці від Кривої Липи до вулиці Костюшка. Одна смуга для руху транспорту, друга – паркінг з безкоштовною заправкою для електромобілів, далі велодоріжка і хідник, який влітку ділять пішоходи та літні майданчики. А вам не здається, що в такому наборі хтось є зайвий? Бо ж пішоходу на цій вулиці залишається метрів два хідника… Згадаємо чудові вулиці Банківську та Ференца Ліста…
Можна цей список продовжувати, але ясно одне – у Львові катастрофічно не вистачає території, а надто вміння розпорядитись тим, що є.
А як результат – “корки”, переповнений громадський транспорт, якого не можеш дочекатись десятки хвилин. Звісно, мені можуть закинути, що корисно ходити пішки, або, принаймні, їздити велосипедом. Як варіант можу також запропонувати ролики, гіроскутер та низку інших транспортних новацій. Але, якщо вам зручно їздити на ровері, – ваше право, але не треба його нав’язувати іншим.
Однак не можна на повному серйозі розглядати ровер, як спосіб вирішення транспортних проблем Львова. Хоча б в силу кліматичних умов. Ну ось у нас набудували багато велодоріжок. Що це вирішило? У нас може суттєво зросла кількість велосипедистів? Зросла, але не кардинально. Можливо, у нас завдяки цьому зменшились автомобільні корки? Не помітив. Стало менше людей у маршрутках? Теж не зауважив.
Тобто у нас розв’язали локальну проблему, однак залишили глобальну. У Львові влада так і не спромоглася збудувати транспортних розв’язок, шляхопроводів та нових доріг, які б розвантажили наявні магістралі. Кілька місяців тому довелось мені “застрягнути” у селі Рясна-Руська – десь з годину чекав маршрутку, врешті скористався приміськими маршрутками Яворівського напрямку, які в’їжджали у Львів. Причина виявилась банальною – міські маршрутки не могли подолати “корок”, який перманентно виникає в районі Янівського цвинтаря і цього разу розтягнувся на кількасот метрів. На жаль про об’їзні дороги або інші способи вирішення проблеми міська влада так і не подбала, хоча кілька років тому, пригадую, вулицю Шевченка ремонтували. У підсумку маємо багато кілометрів велодоріжок у місті на що витрачено мільйони гривень і нерозв’язану проблему сполучення з Рясним. Велодоріжки, між іншим, у тому напрямку так само немає, і, судячи з усього не передбачається.
Маємо густозаселене місто, в якому треба постійно боротись за територію, – за вулицю, якою зручніше їхати з однієї дільниці міста в іншу, за маршрутку, яку спочатку треба півгодини чекати, а потім їхати, притиснувшись до дверей, оскільки більше місця там просто немає.
Та, що найкумедніше, – у цьому місті часом пропонують оригінальні способи вирішення транспортних проблем. Зараз у розмаїтих львівських ЗМІ досить жваво обговорюється проект будівництва канатної дороги на Високий замок. При цьому автор проекту архітектор Ігор Кузьмак посилається на досвід німецького міста Кобленц. Мовляв, там він використовується також і як громадський транспорт.
Отож не встигли будівельники забити перші сваї у майбутню канатну дорогу, як в медіа-просторі з’явилась нова ідея – а давайте, мовляв, на другому етапі прокладемо канатну дорогу і на Підзамче. Мовляв, це розв’яже транспортні проблеми цієї старовинної частини Львова.
Проблема тільки в тому, що спочатку треба з’ясувати, що будемо будувати – туристичний атракціон з конкретним маршрутом та відповідною ціновою політикою (нагадаємо, що чудо-поїзд, якщо не помиляюсь, коштує від 100 грн, відповідно на цю цифру треба орієнтуватись), чи лінію громадського транспорту (тоді має бути зовсім інший маршрут, а, отже, інша цінова політика). Бо канатна маршрутка за 100 гривень більшість львів’ян точно не зацікавить.