Міністр закордонних справ Вітольд Ващиковський, міський голова Львова Андрій Садовий та народний депутат від "Самопомочі" Ірина Подоляк. Фото: МЗС РП
До цього часу в інтелектуальних середовищах точиться суперечка, ким же насправді був для Львова Хмельницький: визволителем від польського панування, чи диким загарбником зі Сходу, який хотів сплюндрувати європейське місто і знищити його мешканців.
Так починається «історичний» матеріал на офіційному сайті ЛМР, де підлеглі Садового, використовуючи технології маніпуляції, підміни понять та психологічного впливу на людей, спотворюють українську історію та принижують пам’ять беззаперечного національного героя та керівника народного повстання проти польського гніту – Богдана Хмельницького.
Ян Матейко. «Богдан Хмельницький з Тугай-беєм під Львовом». 1885 р.
Далі наведено чимало суперечливих та відверто контроверсійних фактів, які мали б привести до висновку, що Львову не по дорозі з центральною владою, яка лише грабує та намагається «поставити на коліна» володарів «самого європейського міста». Висновки для себе може зробити кожен, хто прочитає текст на сторінці ЛМР, а нас він навів на ряд роздумів.
Нагадаємо, що Андрій Садовий робить чіткі кроки спільно з польською стороною з часу загострення антиукраїнської риторики у Варшаві. При цьому зусилля обох сторін скеровані проти центральної української влади.
«Гра» Садового розпочалася водночас з безпрецедентними антиукраїнським випадами з боку керівника МЗС Польщі Вітольда Ващиковського.
Саме до нього, в день скандалу, Садовий подався з таємним візитом. Плутані пояснення мера нікого не переконали, але й про справжню причину рандеву можна було лише здогадуватись.
Схоже, зараз час, коли таємне стає явним. Очільник Львова об’єднується з польськими шовіністами проти Президента та Уряду України. Залишається лише запитання: робить він це з огляду на власну політичну доцільність, чи під «звук сурми і горна» з-за кремлівських стін. Та й це, схоже, перестає бути загадкою після кожного подібного кроку Андрія Івановича.
Так і зараз він, майстерно маніпулюючи, знаходить спільного ворога для Польщі і Росії – Богдана Хмельницького. І робить його своїм особистим ворогом. І хоче зробити ворогом львів’ян, називаючи «диким загарбником зі Сходу, який хотів сплюндрувати європейське місто».
Ця риторика дивним чином перегукується з меседжами Садового у період т. зв «сміттєвої блокади»: Президент та Прем’єр виступають проти європейського міста.
Так і Хмельницький, нібито чужий для Львова «загарбник зі Сходу», своїми походами лише завдав жорстокої шкоди місту. А про те, що це була національно-визвольна війна народу проти багаторічного гноблення – жодного чіткого слова. Мабуть, Садовий переконаний, що Львів тоді був щасливим містом місцевої громади, які жили за принципами Лева Даниловича, сповідували свою прадавню віру, отриману у спадок від Володимира Хрестителя, та послуговувались законами «Руської Правди» князя Ярослава Мудрого.
Не варто нікому, мабуть, окрім Садового та його відданих клерків і адептів, пояснювати істини, відомі ще зі шкільної програми. Кожен може співставити їх з опусом, розміщеним на офіційній сторінці ЛМР. Залишається запитати, чому Андрій Іванович не пішов до кінця і не запропонував перейменувати вулицю Богдана Хмельницького на вулицю Яреми Вишневецького. Можливо, це питання ще треба узгодити у «нащадка» Петра І.
Вл. Вітвіцький «Облога Львова»