Фото: "Цензор.нет"
Про настанови Президента Порошенка; про “грандіозний економічний фейк Тимошенко” і те, чому Садовий “міг сто раз сидіти у тюрмі”. А також про сміттєвий скандал, Медведчука у центрі Львова, інтриги ФСБ і чи залишиться він головою ОДА в разі поразки Порошенка на виборах.
Про це – в інтерв‘ю Олега Синютки виданню «Цензор.нет».
Навряд чи буде перебільшенням сказати, що Олег Синютка – один з улюбленців Петра Порошенка. Чому? Про це один з народних депутатів президентської фракції сказав “Цензор.НЕТ” так: “Людина на своєму місці. Де треба – має свою правду. Але поперед батька в пекло не лізе. Гарний господарник, впевнений у собі. Садовому не дає знахабніти, історію зі сміттям пам’ятаєте? А найголовніше – подивіться на рейтинги Порошенка і Юлі на Львівщині. Ну, вам же все зрозуміло?”
– Великий у вас кабінет. Чи не забагато простору займає? Як і взагалі територія будинку Львівської ОДА?
– То вона відповідає амбіціям Львівської області, – сміється Синютка.
– Може й так. А от у Андрія Садового інша точка зору; львівський міський голова вважає, що ви маєте сидіти у невеличкому офісі і бути підпорядковані урядові. Ви ж чули заяву Садового, що обласні ОДА треба ліквідувати? Андрій Іванович каже, що це б вивільнило для держави купу грошей. А яка ваша думка?
– Напевно, він це робить, щоб привернути увагу до своєї постаті. Людина, яка це говорить, буде претендувати на надзвичайні епітети, чи здійснювати надзвичайні провокативні речі. Але як кандидат на президента (а саме таким чином себе позиціонує Андрій Садовий), йому треба було вивчити досвід управління будь-яких країн. Я не знаю країн, де не існувало би вертикалі державних структур. Можливо, Андрій Садовий володіє іншою інформацією. Хоча мені здається, що це просто елементарне невігластво і елементарний популізм, мета якого – привернути увагу до фігури Садового. Але я завжди віджартовуюся, що в цій позиції міського голови Львова є один виняток – як і з будь-якого правила.
– І який саме?
– (Іронічно посміхається) Цим винятком є Львівська ОДА, бо якщо ліквідувати Львівську ОДА, то місто Львів потоне у смітті. Тому Садовий і говорить про те, що треба ліквідувати всі обласні адміністрації – крім Львівської, яка зобов’язана вивозити сміття з міста Львова.
– Але ж з іншого боку, хіба така пропозиція не відповідає духу і логіці децентралізації, про яку ви завжди говорили з таким оптимізмом? У керівництва області з’явилися гроші і на будівництво доріг, і на безліч інших проектів. А тут, скоротивши обласні ОДА, держава ще й заощадила б великі гроші?
– В унісон вами сказаному я хотів би нагадати, що після виборів був рік мого перебування на цій посаді, коли я очолював виборчий список БПП на Львівщині, якому надала перевагу найбільша кількість мешканців. І я сказав на зустрічі з чиновниками: шановні друзі, я це розцінюю як вотум довіри. А оскільки так, треба піти на скорочення чиновницького апарату. І ми тоді практично близько 30% скоротили чиновницького апарату. І це, я вважаю, правильно, тому що не апарат повинен підлаштовуватися під вимоги громади, а ми маємо підлаштовувати апарат під виконання тих завдань, які стоять. І мінімальною кількістю високооплачуваних, професійних, чесних людей виконувати ці завдання.
Що стосується децентралізації, жодним словом не відмовляюсь від своїх попередніх тверджень. Це той шлях, яким іде Україна. І Президент підтвердив, що з цього шляху Україна не зверне. В цьому ракурсі ми повинні 100% змінити адміністративно-територіальний устрій. Я переконаний, що кількість районів повинна суттєво зменшитися,
– Чому?
-Тому що вони сьогодні не відіграють тієї ролі, яку відігравали за відсутності об’єднаних територіальних громад.
– Це болісна реформа. Не впевнений у тому, що у районах, які скорочуватимуть, це зрозуміють.
– А я ще не бачив реформ, які би люди зустрічали з захопленням. З захопленням люди на перших порах зустрічають тільки популістів. А потім, зі всіма негативними наслідками, – приходить витверезіння… А всі реформи, які відбуваються, насправді є болючими. І я вважаю, що для України це взагалі був величезний ризик 15-17-го року – коли болючі непопулярні реформи проводились просто одна за одною. Оптимізації, трансформації – це все… викликає велике незадоволення суспільства. І президент на це пішов, розуміючи, що це пошкодить його імідж. Заради майбутнього держави він пішов на це. Мені здається, що це заслуговує на повагу.
“НЕ МОЖУ СОБІ УЯВИТИ, ЩО БУЛО Б, ЯКБИ СЬОГОДНІШНЯ КОМАНДА НА ЧОЛІ З ПРЕЗИДЕНТОМ НЕ ЗМОГЛА ВИГРАТИ МІЖНАРОДНИЙ СУД І НАМ ДОВЕЛОСЬ БИ ПЛАТИТИ ПО ВСІХ БОРГАХ, ЯКІ ПІДПИСАЛА ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО”
– Скажіть, а коли Президент останнім часом був на Львівщині з візитом?
– У другій половині жовтня і 8 грудня – на святкуванні 150-тиріччя товариства “Просвіта”.
– Тобто вже у активну стадію неофіційної передвиборчої кампанії.
– Я запитав одного разу президента (не в останні приїзди, а раніше) стосовно того, які будуть його доручення стосовно виборчої кампанії. На що він дуже різко спитав, чи я вже вирішив всі проблеми на території Львівщини, чи мені більше немає чим займатися. (Посміхається). Після цього я президента про вибори не перепитую.
– Якусь дуже вже ідеалістичну історію ви розповіли.
– Може, я попав не в той настрій, але, знаючи чудову пам’ять президента, я двічі його ніколи не прошу, не перепитую.
– Про які напрямки вашої роботи Президент у свій останній приїзд наголошував більше за все?
– Наприклад, один з останніх його приїздів був пов’язаний культурним середовищем. Це був Форум видавців, і в рамках цього Форуму у Президента були зустрічі з інтелігенцією, з видатними людьми в рамках присвоєння нашій філармонії статусу національної. І те, про що він зараз говорить – мова, культура – це якраз і було реалізовано під час останнього приїзду. Це був цілеспрямований візит, пов’язаний з національним відродженням
– Багато хто вважає, що якраз з участю у Книжковому Форумі Петро Олексійович був занадто нав’язливий. У ФБ було обурення: мовляв, навіщо Форум двічі відкривати?
– Це була чергова брехня агітпропу Садового, тому що двічі відкриття не було. А оскільки кількість бажаючих попасти в Львівську оперу була вдвічі більше, ніж місць у Львівській опері, ми прийняли на оргкомітеті рішення: окрім урочистого відкриття провести в кінці дня ще і літературні читання з участю деяких провідних літераторів, які прибудуть на Форум. І повторити ще раз концертно-мистецьку програму. І що? Особисто я в цьому нічого поганого не бачу. Але, напевне, велика жаба задушила Садового, що він ніяк не долучився до цього дійства. Ну, і він запустив такий фейк. А ви знаєте, що фейки, як і брехня, приживаються набагато швидше, ніж правда. До речі, цю відверту брехню передрукували тільки засоби масової інформації, які прихильні до львівського міського голови. Ну, і, звичайно, через свою мережу агітпрому в Фейсбуці він постарався це розпустити. Але це смішно, гидко і образливо! В першу чергу для тих людей, які зробили мистецьку програму впродовж одного дня двічі.
– Але ж люди і справді втомилися бачити, як керівники держави і уряду, областей і районів урочисто відкривають все, що побудовано – навіть автобусні зупинки. У Петра Олексійовича, звичайно, об’єкти для таких церемоній більш вагомі. Як, до речі, і у прем’єра Гройсмана.
– Але у нас відмінна взаємодія з урядом України. І я хочу сказати, що насправді сьогодні уряд також приймає дуже багато речей, які 100% не зроблять його більше популярним. Наприклад, остання річ, стосовно зміни ціни на газ, на яку пішов уряд. Правда в тому, що було два варіанти – поганий і дуже поганий. Уряд все-таки в цій ситуацій вийшов на поганий варіант. Але цей болючий варіант – він є неминучий. І, знаєте, я пам’ятаю ще той час, коли для того, щоб повернути нас в Радянський Союз, нам згадували дешеву ковбасу по 2,20. Сьогодні ж для того, щоб повернути назад, в Росію, нам згадують дешевий газ. Але ж ні дешевої ковбаси, ні дешевого газу не буває. Але, ну, чомусь ті люди, які займаються такою брехнею, здається, просто відверто зневажають громадян України. А я впевнений, що наші люди є надзвичайно мудрими.
– Це, я так розумію, натяк на бігборди Юлії Володимирівни, де вона обіцяє знизити ціну на газ вдвічі?
– Це ж відверта брехня.
– А можливо, і ні. Вона ж проводить економічні форуми, розробляє “новий економічний курс”. Може, ми про це ще не знаємо, а Тимошенко вже розробила і приготувала грандіозний президентський економічний прорив для України?
– (Глузливо посміхається) Грандіозний економічний фейк, так? Ви ж пам’ятаєте той час, коли тримали ціну на газ, отримували кредити, розраховувалися з Росією за рахунок кредитних ресурсів? Це ж Юлія Тимошенко підписала угоду з Росією за принципом “бери або плати”. І в кінцевому результаті я просто не можу собі уявити, що було б, якби сьогоднішня команда на чолі з Президентом не змогла виграти міжнародний суд і нам довелось би платити по всіх боргах, які підписала Юлія Тимошенко.
– Ну, і що було б?
– Це був би колапс. Колапс незалежності. Тому я думаю, що для того, щоб забули такі всякі речі, команда Тимошенко і звертається до якоїсь неймовірної брехні. Так, це нереальна брехня – але ж ніхто не відміняв стару добру приказку, що чим більше брехня, тим швидше в неї можуть повірити…
– Вам як керівникові великої прикордонної області передвиборча кампанія ускладнила життя?
– Звичайно, що будь-яка передвиборча кампанія ускладнює ситуацію. Тому що кількість популістів, які собою нічого не значать, але розказують всякі небилиці, – звичайно, збільшується. Плюс у кожній передвиборчій кампанії людям завозять і роздають багато-багато грошей. Я в таких випадках завжди кажу: люди, беріть гроші, але поступайте так, як каже совість.
– Але у організаторів таких схем існує багато варіантів контролю за цими грошима.
– Я не фахівець у цій галузі і 100% не хочу ним ставати.
“НА СЬОГОДНІШНІЙ МОМЕНТ, ЯКЩО ДИВИТИСЯ ЗА РЕЙТИНГАМИ, ПОСЛІДОВНІСТЬ ТАКА: ПОРОШЕНКО, ГРИЦЕНКО, САДОВИЙ, ТИМОШЕНКО”
– До передвиборчої кампанії ми ще повернемося, а зараз давайте про воєнний стан. Львівщина – прикордонна область; поруч – важливий і часом важкий союзник – Польща. Траплялися тут і спецоперації ФСБ. То чому воєнного стану на Львівщині немає?
– У перший день після введення воєнного стану було велике занепокоєння бізнесу. Я переконаний, що, з одного боку, гібридна війна зачепила і Львівщину також. Тому що російські спецслужби сплять і бачать, що на Львівщині є якісь занепокоєння чи втрата стабільності. Львівщина повинна показати приклад успішного розвитку, те, як ми крок за кроком будемо рухатись до європейського розвитку. Ми спілкуємось, і часто вони діляться тими речами, які для них є першочерговими. Робота голови ОДА насправді не є простою. Дуже добре пам’ятаю 2014 рік, коли багато людей запитували: “А тобі це для чого?” Впевнений, що такі питання ставлять багатьом із моїх колег. Все просто. Ти сьогодні маєш можливість зробити для держави все, що від тебе залежить. Треба просто вставати і робити. Думаю, що передовсім це питання до глави Української держави і до українського парламенту, тому що ми аж ніяк не впливаємо на цей процес. Якщо дивитись глобально, я переконаний, що це абсолютно правильно. Тому що, з одного боку, ми повинні зробити все для того, аби унеможливити ще більшу агресію з боку Російської Федерації на суходолі. А з іншого боку ми повинні розуміти і пам’ятати, що ми воюємо не для того, щоб воювати, а для того, щоб зберегти свою національну автентичність, і заради того, щоб наші люди жили краще. Звичайно, бізнес не любить ні військового стану , і боляче реагую на такі зміни. Після введення воєнного стану я проводив зустрічі із Європейською бізнес асоціацією, з підприємцями, і всі вони, насправді, хвилювались. Це сьогодні вже зрозуміло, що жодних свобод і прав обмежено не буде.
– Але навряд чи те, що воєнний стан оминув Львівщину, зіпсувало вам настрій. З колегами-головами ОДА, де воєнний стан оголошено, спілкуєтеся? Якої роботи додалося в них?
– Ми спілкуємось, і часто вони діляться тими речами, які для них є першочерговими. Робота голови ОДА насправді не є простою. Дуже добре пам’ятаю 2014 рік, коли багато людей запитували: “А тобі це для чого?” Впевнений, що такі питання ставлять багатьом із моїх колег. Все просто. Ти сьогодні маєш можливість зробити для держави все, що від тебе залежить. Треба просто вставати і робити.
– Зараз вся країна пильно вглядається в рейтинги кандидатів в президенти. У вас є свіжі результати таких опитувань?
– Подивись, хто замовляє – і ти більш-менш будеш орієнтуватись в результаті. В мене є дані по всіх тих рейтингах, які проводяться різними політичними силами, різними соціологічними службами. Я до них ставлюсь дуже скептично.
– Чому?
– Тому що, на жаль, потім до реалістичних результатів додаються відсотки в плюс, відсотки в мінус. І потім це оприлюднюється для споживання людей. Львівська обласна рада передбачила зробити дослідження – але 100% це не буде дослідження про рейтинги президента. Нас цікавлять очікування людей, їхні проблеми, настрої. 100% найменше, що в цьому має бути, це політики.
– Цікаво, що про свій скепсис щодо цих рейтингів мені розповідали і політики, і чиновники. Але ж хтось їх замовляє. І у своїх роздумах про вибори всі виходять саме з цих опитувань.
– Це все залежить від людини. Ми ж не будемо заперечувати, що рейтинги впливають на громадську свідомість. Моє завдання сьогодні – не впливати рейтингами на громадську свідомість
– Добре, якщо не конкретну статистику, то послідовність рейтингів кандидатів у президенти на Львівщині готові озвучити?
– На сьогоднішній момент, якщо дивитися за рейтингами, послідовність така: Порошенко, Гриценко, Садовий, Тимошенко. Це ж ні для кого не секрет.
– З чим пов’язуєте таку високу популярність Гриценка в області?
– У нас команда “Громадянської позиції” зібрала колись велику кількість хороших людей. Це такі позитивні люди як особистості. В мене з багатьма з них є дуже добрі стосунки. Врешті-решт, заступник голови обласної ради представляє “Громадянську позицію”. Це така особливість Львівської області.
– Відносини у вас добрі – а що буде у другому турі?
– Я переконаний, що в другому турі ці люди будуть підтримувати президента Порошенка. І річ не в прізвищі. Справа в напрямку розвитку держави. Тому що це люди проєвропейські, це люди, які бачать майбутнє України в Північно-Атлантичному оборонному альянсі. І вони 100% не будуть підтримувати проросійськіх кандидатів.
– А якщо у другий тур вийдуть Порошенко і Гриценко?
– Ми ж не фантасти, ми ж реалісти.
– Справді вважаєте, що Гриценко у другий тур не пройде?
– Порошенко-Гриценко точно не буде.
– Аргументуйте, будь ласка. Адже зараз Гриценко у трійці лідерів, і логічно розглядати його як одного з претендентів на другий тур.
– Ми ж говоримо про трійку Львівської області – вибори будуть проходити в Україні. В Україні, я впевнений, Гриценка в трійці не буде.
– Українські націоналісти оголосили (за винятком “Національного корпусу”) про спільну підтримку на президентських виборах Руслана Кошулинського. Як відреагували на цю новину?
– Будь-яке об’єднання – це позитив. І мені дуже шкода, що в цьому середовищі знову появляється різнобій. Якщо говорити про Руслана Кошулинського, то я його знаю ще по роботі в міській раді, коли він був депутатом Львівської міської ради, а я був заступником львівського міського голови. Потім цей вантаж, який він взяв на себе як заступник голови Верховної Ради. Сьогодні він є депутатом Львівської обласної ради, ми знову перетинаємось. Я про Руслана надзвичайно позитивної думки. Врешті-решт те, що будучи депутатом, він взяв у руки зброю і поїхав воювати, – це також багато про що говорить. Але ми також прекрасно розуміємо, що Кошулинського не буде у другому турі. І я завжди кажу цьому патріотичному середовищу: шановні друзі, все одно ми в другому турі, якщо він буде, станемо спільно підтримувати чинного президента. Тому що ми будемо обирати між Україною і Росією. Не сумніваюсь, що будь-який патріот повинен бути на стороні проукраїнської позиції. Врешті-решт, я переконаний, що і у першому турі патріотичне середовище повинно підтримати президента.
– Чому це?
– Тому що це також важливе, навіть важливе не для самого президента. Це важливе для країни і для наших західних партнерів.
“КОЛИ ТИМОШЕНКО ЧИ САДОВИЙ ПОЧИНАЮТЬ РОЗКАЗУВАТИ, ЯКИЙ СТАНОК ТРЕБА ПОСТАВИТИ, ЧИ ЯКІ ВІДСОТКИ – ЦЕ НЕ СПРАВА ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ. ГАЗ – ЦЕ НЕ СПРАВА ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ”
– Ви міркуєте в рамках парадигми з президентських бігбордів: мова, віра, армія. Але ж багато людей (якщо не більшість) сприймає другий тур (до якого, припустимо, вийде Президент Порошенко) зовсім не як двобій “Президент проти Путіна”. Люди думають про тарифи, заробітню платню, пенсії. І голосувати вони будуть виходячи з цих своїх пріоритетів.
– Я скажу знову такою крилатою фразою, але я справді думаю так, якщо люди вибирають між свободою і хлібом, і виберуть хліб, то вони не будуть мати ні хліба, ні свободи. Все дуже просто!
– Це ви заглядаєте наперед. Але зараз ми є там, де є.
– Я готовий іти до людей і людям говорити ті речі, які справді з нами були, які з нами є, і які можуть бути. От нещодавно ми вшанували пам’ять 85 роковин Голодомору. Ми хочемо знову повторення цього? Ми пережили розстріляне Відродження 37 року – ми знову хочемо цього? Ми пережили виселення в Сибір, операцію “Вісла” й інші речі. Скажіть, ми знову хочемо цього?
– А виборець Юлії Тимошенко, та й не тільки, відповість вам: пане Олег, ви зараз робите акцент на архаїці, на минулому. А говорити треба про ціни на газ, про тарифний геноцид і зубожіння народу….
– Я не знаю, хто є сьогодні виборці Юлії Тимошенко. Люди, яким подобається риторика популіста, – я це знаю, я це розумію. Але хто є сьогодні виборці Юлії Тимошенко? Знаєте, я просто думаю, що кожна людина, яка підходить до виборчої урни, все одно робить свій вибір – хліб чи свобода. І я ще раз кажу: якщо вона вибере хліб, то не буде мати ні хліба, ні свободи. І навпаки. Так, ми платимо за реформи тяжку ціну, ми платимо за війну тяжку ціну. Хіба від цього комусь радісно? Звичайно, що ні, але 100% ці люди ніколи не підуть за популістами.
– Але Президенту докоряють тим, що він оперує великими стратегічними концептами – у той час як його опоненти звертають увагу на побутові складнощі життя пересічного українця.
– Чому ми не можемо ніяк усвідомити, що президент – це не керівник уряду, президент – це глава держави? І коли Тимошенко чи Садовий починають розказувати, який станок треба поставити, чи які відсотки – це не справа президента України. Газ – це не справа президента України. Справа президента України – це оборона і безпека плюс зовнішня політика. Чи є питання до Порошенка по обороні і безпеці? Чи є питання до президента по зовнішній політиці?
– Скільки б ви про це не твердили, скільки б не цитували Конституцію – але більшість українців упевнена в тому, що економікою у країні на пару з прем’єром опікується Президент. А отже, висувати претензії треба саме до них. Люди в цьому переконані – і змінити їхню точку зору до виборів ви вже не встигнете.
– Біда президента в тому, що він жодного разу не сказав, що я за щось не відповідаю в цій державі. Президент завжди каже, що треба всім згуртуватися, що треба нести спільний хрест. І як політик, напевне, цим він собі шкодить. Як людина, яка не має реальних повноважень в сфері економіки, він собі цим шкодить. Але як патріот держави – я думаю, що це його велика заслуга.
– А ви не вважаєте, що для людини, яка не має реальних повноважень у сфері економіки, робити заяви щодо обігрівального колапсу в Смілі – це теж популізм?
– Я бачив президента в різних ситуаціях. І, до його честі, за 4 останніх роки він не зірвався жодного разу на популізм. Хоча я переконаний, що його до цього штовхають.
– Але оця ситуація: мовляв, я наказав рвати пломби під свою особисту відповідальність…
– Це просто його дістало, тому що всі його звинувачують у тому, що в якійсь квартирі в Смілі немає газу. А він до цього має таке саме відношення, як, наприклад, голова обласної адміністрації Львівської до пуску газу в Новояворівську! Коли дві компанії між собою чубляться за допомогою різноманітних державних посередників, голова обласної державної адміністрації їде Новояворівськ і в Новий Розділ. Збирає колектив людей і каже: люди добрі, буде ця компанія чи буде ця компанія, – інших людей, крім нас з вами немає. Давайте, йдемо пускати тепло.
Це повноваження голови обласної державної адміністрації? Звичайно, що ні. Це рішення, яке повинен приймати голова обласної державної адміністрації? Звичайно, що ні. Але це моя персональна відповідальність перед людьми. Те саме, я далеко не хочу себе порівнювати з президентом, але уявляєте, як його достало? Є якийсь міський голова, який провалив підготовку до опалювального сезону, наростив мільйони, мільярди боргів – і ходить, показує, що Президент винен у тому чи інші. Це я по “плюсах” слухав заклики Садового, що всі винні, що не приїхали і не помогли міському голові включити тепло. Друже, тебе для цього обрали люди – замітати вулиці!
– Може, роблячи таку заяву, Садовий виходив зі своєї “сміттєвої” епопеї? Ми з ним вчора мали бесіду – і він сказав буквально таке: “Це все можна було б припинити за один день, якщо б я погодився на пропозицію Петра Олексійовича: змінити вплив на “Самопоміч”. Якби все це відбулось, тоді сміттєва блокада припинилася би дуже швидко”.
Але, за словами міського голови Львова, він відмовився пристати на пропозицію Президента. Що скажете?
– У Садового хвора уява політика, який хоче вилізти із своєї господарської безпомічності. Добре, от у Дрогобичі зараз не вивозять сміття – то що, там теж Президент міському голові Дрогобича казав, щоб він щось підписав? Маразм!
– Там така ж ситуація, що була у Львові?
– Там дещо інша ситуація. Якщо у Львові проблема була з безгосподарністю (і ви знаєте, що Львів виділив на це 300 млн, кудись ці гроші розікралися; потім ми перебрали ці повноваження – і сьогодні практично половину грошей виділяємо на рекультивацію полігонів). А в Дрогобичі просто немає грошей. Тобто якби Дрогобич мав такий самий ресурс, вони би вийшли з будь-яких проблем сьогодні.
– Ви якось намагаєтеся їм допомогти?
– Помагаємо Дрогобичу по інших субвенціях – по освіті, охороні здоров’я. Щоб вони частину власних надходжень могли скерувати на вирішень побутових проблем з ТПВ.
“САДОВИЙ УЖЕ БИ МІГ 100 РАЗ СИДІТИ У ТЮРМІ…ЗА ЩО? ЗА СТІЛЬКИ ВСЯКИХ РЕЧЕЙ, ЯКІ ПОНАВИРІШУВАВ. ЗЕМЛЮ, ЯКУ ПОРАЗДАВАВ; ІНШІ РЕЧІ…”
– Як я вже казав, Львівщина – прикордонний регіон. Про те, яке вариво, і антиукраїнське також, булькотить у польській політиці, ми теж знаємо. На Львівщині напругу на цьому напрямку відчуваєте?
– У нас немає ані польського питання, ані проблемних стосунків між українцями і поляками. У нас сьогодні робота російських спецслужб, які хочуть цю тему підняти і розкрутити. Тому що ми затримали цих людей, які вийшли на дорогу на Львівщині з гаслами про нібито утиски поляків. Насправді поляків серед них не було.
Багато-багато речей робиться тільки для того, щоб спровокувати погіршення стосунків між українцями і поляками. Нема для цього ґрунту. Нема сьогодні ґрунту в Україні на Львівщині для ксенофобських, антипольських, антиугорських чи будь-яких ще… Ви ж вийдіть у місто – польська, російська, англійська, німецька – хоча б одна агресія. Жодної!
– Ви казали, що на Львівщині Росія веде не меншу гібридну війну, ніж на сході України. Яким саме чином? Адже до Росії далеченько…
– Сьогодні, думаю, під 90% мешканців Львівщини бачать своє майбутнє в Європейському Союзі, понад 80% – у Північно-Атлантичному оборонному альянсі. І якщо тут, з таким високим прагненням західного вектору, будуть недовіра, погіршення, конфлікт – це відобразиться по всій Україні.
– Не перебільшуєте?
– Ні. Це, напевне, той хрест, який несе на собі Львівщина як область, по якій визначають дуже багато параметрів майбутнього розвитку України.
Що стосується елементарної безпеки – вибухи, постріли, інші речі – то, звичайно, в тих речах, які стали видимими, недопрацювали правоохоронні органи. Але є дуже багато речей, по яких вони спрацювали навипередки! Це і спроба підриву трамвая в місті Львові, спроба закладення вибухівки на рельси, по яких повинен був проходити пасажирський потяг. Тобто дуже-дуже багато речей. На території нашої області знаходиться дуже багато об’єктів критичної інфраструктури – газосховища, нафтопроводи, об’єкти енергетики. На жаль, увага спецслужб ворожих держав сьогодні є і відчувається.
– Віктор Медведчук на Львівщину не заїжджає?
– Я би дуже хотів, щоб Віктор Медведчук приїхав, пройшовся по площі Ринок. Думаю, що він би багато почув і про Путіна, і про себе, і про можливість російського реваншу в Україні. Немає його тут. Але декілька раз у нас були спробу його “Українського вибору” проявити тут громадську активність. І ми стримували не представників “Українського вибору”, а просто людей – щоби вони не поводилися з ними агресивно. Тому що люди розуміють, що на руках у багатьох-багатьох є кров українських патріотів, а це ніхто ніколи не прощає.
– А його брат, що колись очолював Львівську обласну митницю, – тут є помітний?
– Я не бачив його. Чесно, навіть не знаю, чи він живе на Львіщині, чи ні.
– Як би ви не вірили в перемогу Президента, існує досить висока ймовірність того, що Петро Порошенко не буде обраний на другий термін. Що у такому випадку…
– …хочете спитати, що я буду робити?
– Саме так. Мені цікаво суто з людської точки зору.
– Ви прямо як моя дружина. Вона мене теж запитує: добре, а чим ти займатимешся після того, як перестанеш бути головою ОДА?
Відповідаю. Хочте вірте, хочте – ні, але в мене чомусь не вистачає навіть часу над цим подумати. Але 100%, що у такому випадку головою ОДА я не буду.
– Тобто, можливо, працюватимете у команді Президента – але на іншому напрямку і в іншому амплуа?
– Мені комфортно з президентом – і в багатьох аспектах. По-перше, за 4 роки президент жодного разу не зателефонував з вирішенням кадрового чи економічного питання. У це тяжко повірити, але це справді так.
– Так а що б такого він міг запропонувати?
– Ну, признач такого-то на таку-то посаду, пролобіюй тендер для такої-то компанії. Але ж за 4 роки – жодного разу навіть розмови не було!
– Можливо, телефонували інші з команди Президента?
– Так, у мене була така історія 4 роки тому. Телефонували інші люди, які казали, що вони за дорученням президента. А я їх попросив: ви знаєте, я тут такий новий голова; будь ласка, попросіть президента, щоб він зателефонував і сказав. (Посміхається) Я думаю, вони думали, що я хвора людина…
– Технічне рішення…
– …І десь через 4 місяці перестали телефонувати.
– Прізвища можете назвати?
– Через три з половиною роки? Це точно не ті прізвища, які сьогодні в інтернеті. Я думаю, що вони президента бачили здебільшого по телебаченню.
– Думали спрацювати “на дурняка”?
– Так, наглість – друге щастя.
– І часто таке трапляється?
– Перші декілька місяців – з десяток таких спроб було. Потім пойняли не знаю що, але більше не телефонують. І три з половиною роки у мене спокійного життя.
– Вороги у цій області у вас є?
– Щоб я їх відчував – напевне, що ні. Але те, що вони є, – напевне так. Я ж не дівчинка, щоб усім подобатися
– Ви кажете, що вам з Президентом є комфортно. А я вчора, розмовляючи з Андрієм Садовим…
– (Саркастично) …Йому теж дуже комфортно з президентом. Він уже би міг 100 раз сидіти у тюрмі, а він не сидить, значить, йому комфортно з президентом.
– Навіть так? А за що б він мав сидіти?
– Ой, за стільки всяких речей, які понавирішував. Землі, якої пораздавав; інших речей.
– Мені здається, ви про нього зараз кажете набагато жорсткіше, аніж рік тому, коли ми з вами спілкувались.
– Так.
– Це тому, що урвався терпець? Або з’явилася нова інформація?
– Дістало. Просто дістало. Тому що замість того, щоб впрягатися і тягнути разом воза, людина хоче зібрати вершки і на цих вершках заїхати в рай. А так не буває.
– Ви ж з Садовим разом працювали стільки років. Він вчора про вас згадував: “Олег? Я його запросив із Франківська, де він програв вибори мера. І він був достатньо ефективним на посаді першого заступника міського голови…”.
– Я думаю, що в його успіху є велика доля моїх мозолів.
– А ще Садовий про вас сказав: “А потім Гринів і Петро Олексійович запросили його очолити обласну адміністрацію. Він питався моєї думки, я йому, звичайно, порадив….Сказав, що це вищий статус будеш мати, більше можливостей працювати. Він туди пішов…”.
-Було таке?
– Я радився з двома людьми про погодження чи про можливість обійняття цієї посади. І серед цих двох людей точно не було Садового.
– А чому ж він таке каже?
– Може, забув щось, це ж 4 роки уже пройшло.
Друга річ. Я справді повідомив Садовому про те, що збираюсь переходити.
– Було б дивно, якби не повідомили.
– …І я йому сказав, що система, яка на той час функціонувала в міській раді без будь-яких там додаткових зусиль, – профункціонує не менше року. Тобто є рік спокійного життя, коли за інерцією система буде рухатись.
– І ваш прогноз справдився?
– Я помилився. Система профункціонувала десь близько двох років. А потому почалися обвали, збої. І коли сьогодні я запитую працівників міської ради про те, скільки у вас є людей, які пройшли війну, скільком людям ви готові сьогодні допомогти, – вони навіть не знають кількості людей!
Ви розумієте, які збої дає система? Я ж не про сміття говорю чи про відсутність інвестицій, чи про дороги, які вкотре розриті будуть зимувати.
– Бачу, це є болюча для вас проблема.
– При мені протягом 7 років не зимувала розритою жодна дорога! А впродовж останніх 4 років – це уже система. Зима – то Личаківська розритою зимує, то Замарстинівська буде зимувати. Так не можна! А обіцянки відремонтувати Шевченка і Бандери? Тобто настає Новий рік – настають нові обіцянки. А Шевченка і Бандери як розвалювались, так і розвалюються!
І це насправді настає параліч. Я не заздрю наступному міському голові. Тому що ті величезні запозичення, які сьогодні лежать на громаді міста, наступний міський голова буде розгрібати з великими потугами. І я розумію цю загрозу.
І ще одна річ, яку я 100% вважаю, що Садовий упустив як міський голова, – це можливість комфортної роботи з головою обласної державної адміністрації. З людиною, яка би настільки знала проблеми міста, і, я вважаю, могла бути такою комфортною для міського голови, як я, – навряд чи можна було знайти.
– Тісної співпраці не вийшло?
– На жаль, ні. При тому, що у нас сьогодні прекрасна синхронна співпраця з обласною радою, де багато політичних сил, в тому числі і “Самопоміч”. Слухайте, ну якщо “Самопоміч” голосує за рішення про демонтаж польських мілітарних символів, які поставлені з мовчазної згоди міського голови, то це вже про щось говорить! І багато-багато інших речей…
– Нагадайте читачеві, про що йдеться стосовно польських мілітарних символів.
– Все дуже просто. Я не знаю, для кого Садовий це зробив. Але позиція пов’язана з тоталітарними символами Польщі, яких не було в домовленостях президента під час поручення меморіалу польським солдатам і солдатам української галицької армії. Це ж тільки шпигун може закласти таку бомбу сповільненої дії!
Як каже, моя донечка, журбинка…