Львівський губернатор про свої перспективи

Голова Львівської ОДА Олег Синютка на другий день після виборів під час ранішньої апаратної наради оголосив про свою відставку. Він став першим керівником області, який не тягнув кота за хвіст. Чому так поспішив? Чи має жаль на українців, які не обрали Петра Порошенка на другий термін? Чому Львівщина проголосувала неоднорідно? І чи готовий до опозиційної боротьби? Про це та інше — в інтерв’ю з головою Львівської ОДА, якого місцеві експерти і журналісти в один голос вважають найефективнішим і найуспішнішим керівником області.

Про це – у публікації газети «Високий звмок».

— Пригадую наше інтерв’ю напри­кінці 2014 року, коли вас призначили на посаду голови ЛОДА. Я тоді спита­ла, чи не боїтеся йти на цю посаду? Бо досвід попередників свідчив, що піс­ля того, як йшли з цієї посади, вони «розчинялися», ніхто не продовжував своєї політичної кар’єри… Яким ба­чите своє політичне майбутнє?

— Не знаю. Перебуваючи на цій поса­ді, не готував запасних аеродромів, май­данчиків, бізнесів. Не тому, що думав, ніби моя каденція триватиме пожиттє­во, а тому, що самовіддано працював і не мав часу на якісь інші речі.

— На носі парламентські вибори. Зважаючи на результати виборів на Львівщині — єдиній області, де Поро­шенко переміг Зеленського, вам мо­жуть запропонувати очолити вибор­чий штаб Блоку Петра Порошенка. Такі перспективи обговорювалися?

— Після виборів він зателефонував і подякував за результат на Львівщині. Не казав: «Дякую тобі», а сказав: «Подякуй усім львів’янам, що вірять у мою щирість, мою українськість». І це мені було дуже приємно. А заодно запросив на зустріч. Думаю, під час цієї зустрічі серед іншо­го буде проговорено і питання, які стосу­ються політичного майбутнього.

— У вас зараз є дві очевидні пер­спективи. Одна — будувати суто полі­тичну кар’єру, наприклад, стати на­родним депутатом. Але ви колись сказали мені в інтерв’ю, що не уявля­єте себе нардепом, що помрете від нудьги, якщо цілими днями будете сидіти і тиснути на кнопки…

— З часу того інтерв’ю нічого не зміни­лося…

— І друга перспектива — це бало­туватися на посаду міського голови Львова. БПП нібито на цю посаду го­тує міського голову Винник Володи­мира Квурта. Але ваші шанси, оче­видно, значно вищі, ніж у нього…

— Це комплімент. Я знаю Володимира Леонідовича ще з часу, коли він був се­кретарем Львівської міськради. Це про­фесійна і чесна людина. І це було для мене одним із аргументів, коли торік ми допомагали у Винниках зробити части­ну дороги. Цього року хочемо закінчи­ти останні 700 метрів цієї дороги. Щодо мерських амбіцій, то мені особисто Во­лодимир Леонідович жодного разу про це не говорив.

— Але ми, журналісти, бачимо, що він готується до цих виборів.

— Це добре. У нас багато людей до виборів готується.

— Повернімося до результатів ви­борів. Чому, на вашу думку, Львівщи­на єдина з областей підтримала чин­ного президента?

— Насправді я розраховував, що пре­зидент отримає на Львівщині понад 70 відсотків. Вважаю, ми недопрацюва­ли і не донесли повністю ті переконання щодо майбутнього України, які має пре­зидент.

Для мене цей результат складається з трьох частин. Перша: Львівщина була й залишається орієнтиром для всієї Украї­ни на завтрашній день. У 90-х роках ми­нулого століття відродження незалежної України починалося саме на Львівщині, Тернопільщині й Франківщині. Помаран­чева революція визрівала саме у головах львів’ян як протест проти несправедли­вості. У Революції гідності взяли участь сотні тисяч львів’ян. Згодом багато з них взяли у руки зброю і пішли на війну. Львівщина заплатила найбільшу ціну за Революцію гідності — кожен п’ятий з ге­роїв Небесної сотні — виходець із Львів­щини. І ми показали всій Україні правиль­ні орієнтири.

Друга складова — особа самого прези­дента Порошенка. Він єдиний, хто не за­гравав з виборцями, а дав чесні повідо­млення суспільству, куди з ним далі буде рухатися держава. Не загравав з росій­ськомовними, з московською церквою. Чітко сказав: наше майбутне — Європей­ський Союз і НАТО. І люди на Львівщи­ні Порошенка почули: ЄС — це добробут, НАТО — безпека.

І третя причина, даруйте за нескром­ність, але хотілося б вірити, що це чоти­рирічна системна щоденна рутинна ро­бота, яка перетворилася у кілометри доріг, десятки шкіл, десятки садочків, ти­сячі нових робочих місць, сотні нових ви­робництв, майданчики, стадіони… Ду­маю, люди це оцінили.

— Завжди сусідні області — Франків­ська, Тернопільська — голосували, як Львівщина. Але на цих виборах там пе­реміг Зеленський. Як це пояснюєте?

— Месиджі суспільству президент да­вав однакові для всіх областей. Не лу­кавив, не говорив для одних одне, для інших інше. Можливо, були суб’єктивні фактори, які зумовили меншу підтрим­ку президента у цих областях. Львів­щина також голосувала неоднорідно. Наприклад, у прикордонних районах більшість отримав конкурент президен­та. Але я маю цьому пояснення. Місце­вим контрабандистам хаос набагато вигідніший, ніж порядок. Ці люди зму­шені були розмитнювати авто з інозем­ною реєстрацією. Це їм не сподобало­ся, і вони на виборчій дільниці вирішили помститися владі. Але мене здивували, наприклад, виборці у Славському. Ми там зробили дорогу, у Рожанці побуду­вали школу, готуємо будівництво ве­ликого туристичного комплексу. І там більше голосів набрав конкурент пре­зидента?! Не розумію…

— Як прокоментуєте позицію місь­кого голови Львова Андрія Садового після першого туру президентських виборів?

— Мені було боляче, що міський голова Львова почав говорити про вибори після завершення другого туру. Тому що львів­ська інтелігенція зверталася з відкритим листом, де просила міського голову ви­значитися про підтримку навіть не кан­дидатури, а того чи іншого курсу Украї­ни ще до другого туру виборів. І міський голова відмовчався, втік від відповіді. Це прикро, тому що у Львові Порошенка під­тримали чи не найбільше серед усієї об­ласті.

І коли вже після завершення виборів один із народних депутатів від «Само­помочі» (Любомир Зубач. — Авт.) про­коментував, що Львів так проголосу­вав за європейські, українські цінності, тому що міським головою Львова є Ан­дрій Садовий, то це вже непристойна брехня. Прикро, коли міський голова — не разом із громадою. Такі речі люди не пробачають. Тому не треба дивитися на політичні спокуси. Треба бути разом із людьми.

— Про що може свідчити така пози­ція Андрія Садового? Невміння підня­тися над якимись особистими обра­зами?

— Тут справа набагато глибша, ніж осо­бисті стосунки. Думаю, йдеться про на­багато серйозніші речі, ніж ті, які бачимо на перший погляд.

— Що вам найбільше в наших лю­дях, українцях, не подобається? Яка риса найбільше шкодить нам?

— Не маю жодних претензій до наших людей. Зрештою, люди різні…

— Вам не здається, що українці тро­хи наївні, інфантильні? Чи це не зава­жає нам рухатися вперед?

— Під час зустрічей з людьми, коли агі­тував їх за курс України в Євросоюз, на­водив приклад наших сусідів поляків. Вони не є більш роботящими, ніж україн­ці, не володіють якимись надзвичайними чеснотами. А живуть краще за нас. Чому? Тому що влилися в європейську систему загальних цінностей. І це підняло рівень життя, покращило взаємовідносини між державою і суспільством. Ми маємо єди­ний шлях, який торує президент Поро­шенко, — увійти у ЄС і НАТО. Це автома­тично вирішить багато питань.

— Очевидно, політичній силі, яку очолює Порошенко, зараз доведеть­ся піти у жорстку опозицію. Наскіль­ки ви готові до опозиційної бороть­би? Здається, ви не були в політичній опозиції за свою кар’єру?

— Чому? Ніхто не знайде в моїй біогра­фії слів, які б вихваляли перебування при владі Януковича.

— Не вихваляти і опозиційна бо­ротьба — це різні речі…

— У студентські часи брав участь у сту­дентській революції. Потім очолював ви­борчий штаб «Нашої України» і кандида­та у президенти Ющенка, однозначно підтримував Революцію гідності. Я ніко­ли не розмінювався на цінності. І на жод­ні компроміси з антиукраїнськими сила­ми я не піду.

— На фінальній стадії виборів до вас не підходили представники кандида­та-опонента, не пропонували перео­рієнтуватися?

— Були розмови… Але, знаючи мій ха­рактер, це були обережні розмови. Різні розмови…

— Що пропонували?

— Немає речей, які би мене спокусили всупереч моїм переконанням.

— За ці кілька днів після виборів ви побачили щось таке у вашій команді, що вас розчарувало в людях?

— Навпаки! Я їм вдячний за те, що в їх­ніх очах немає жодних розчарувань. Це правильні люди.

— Ви оголосили про відставку на другий день після виборів. Перший серед голів ОДА…

— Це абсолютно не принципово.

— Чому так швидко? Хотіли бути першим?

— Просто нарада була о 10-й годині (сміється).

— Коли вже передасте справи на­ступнику і покинете цей кабінет, що перше зробите?

— Відісплюся.

— Які речі заберете з цього кабіне­ту?

— Я сюди приніс декілька речей. Ікону, яку мені подарували в Українському ка­толицькому університеті. А також карти­ну-ікону і великий тризуб, які привіз ще з Франківська.

— Ваша команда зараз теж буде по­давати у відставку? Хто залишиться на господарці, адже треба продовжу­вати розпочаті проекти.

— Буду виконувати обов’язки голови, не тікатиму до того, як на моє місце буде призначена людина. Кинути ключі, роз­вернутися — це було б неповагою до тих 800 тисяч людей, які підтримали і пре­зидента, і мене як голову ОДА. Я попро­сив керівників департаментів ЛОДА, щоб вони не писали заяв, не залишали робо­ту. Нова команда — це буде вибір нового керівника. Але якщо він мене запитає, то скажу йому, що нинішня команда — дуже фахова.

— За які проекти, які ви розпоча­ли, найбільше переживаєте? Які під ризиком — якщо ви підете, то можуть бути згорнуті?

— На Львівщині вже працює систе­ма супроводу інвестиційних проектів. У ЛОДА зараз на супроводі — 642 інвес­тиційні проекти. Завершених — близько 400. Система допомагає інвесторам від­чувати, що їхній бізнес на Львівщині захи­щений. Важливо, щоб новий керівник ні­чого не поламав.

— Серед цих проектів немає таких, що можуть бути згорнуті, якщо зміню­ється влада?

— Це залежатиме від нової влади. Якщо почнуть збирати хабарі, ставити перепони, бізнес відвернеться.

— Як думаєте, хто буде наступним губернатором — варяг чи місцева лю­дина?

— Найменше цим цікавлюся. Якщо хтось запитає мою думку про цю людину, буду відвертим. Якщо ніхто не запитає, зі своїми порадами лізти не буду. Якщо но­вий голова потребуватиме якоїсь поради від мене, може розраховувати на це. Чим гірше, тим краще — не мій принцип.

— Як буде з новим сміттєзвалищем і львівським сміттям? У міськраді досі скаржаться, що ЛОДА не виділяє ді­лянки під новий полігон ТПВ…

— Тепер міській раді буде краще, буде хтось інший, то ділянка, мабуть, одразу знайдеться (сміється. — Авт.). Насправ­ді ми просунулися у питанні поводження з ТПВ. У Червонограді, Буську, Самборі, Новояворівську працюють сміттєсорту­вальні лінії. Червоноград і Дрогобич ви­ділили земельні ділянки під будівництво заводів. Міністерство екології дало Льво­ву дозвіл на будівництво сміттєперероб­ного заводу. Європейський банк виді­лив на це кошти. Систему з вивозу ТПВ зі Львова, яку ми впродовж останніх пів­тора року відлагодили, важко злама­ти. Окрім цього, є затверджена облас­ною радою Стратегія поводження з ТПВ, де визначені сміттєзвалища. За остан­ній період ми практично ліквідували три чверті незаконних сміттєзвалищ на тери­торії Львівщини. У 2019 році ми мали б їх остаточно ліквідувати. Навіть зорово ба­гато людей цієї весни помітили, що піс­ля роботи комунальних служб сміття на узбіччях доріг стало набагато менше.

Коментарі