Театр із Варшави – не останній іменитий зарубіжний театр, який вітає «заньківчан» зі сторіччям
Лише дві вистави привіз до Львова Польський театр імені Арнольда Шифмана з Варшави. Однак вони для цього колективу є знаковими — для Великої сцени «Школа дружин» Мольєра та для Камерної «Емігранти» Славоміра Мрожека. У такий спосіб варшав’яни привітали театр імені М. Заньковецької із його століттям.
«Між братами так є, що іноді падає дощ, а іноді світить сонце, – сказав на спеціальному брифінгу генеральний директор цього Польського театру Анджей Северин. – І якщо падає дощ, то треба пам’ятати, що після нього вийде сонце. А ми для того тут є, щоб те сонце вийшло скоріше».
Властиво те, що на фоні загострення стосунків між обидвома державами Польський театр імені Арнольда Шифмана з Варшави приїжджає до нашого міста зі своїми кращими виставами вітати український театр (а що цікаво, майже всі гості, за винятком одного-двох до завітали уперше) свідчить лише, що здоровий глузд, попри всі страхи та застереження, таки здатний взяти гору. І що попри усі непорозуміння, що подекуди виникають з вини окремих політиків, саме за культурою місія будування мостів для взаєморозуміння. Адже під впливом мистецтва лід у стосунках тане, серця назустріч одне одному широко відчиняються. До речі, проспонсорувало театрові ім. Шифмана гастролі в Україну Міністерство культури Польщі.
Останні хвилі перед репетицією, коли ще можна зажартувати між собою і передихнути
Виставу «Школа дружин» (за однією з найвідоміших комедій Мольєра), яку театр імені Арнольда Шифмана вважає своєю візитівкою, поставив відомий французький режисер, який в 90-х роках очолював єдиний у Франції репертуарний театр, трупу якого фінансує уряд, і створив там чимало вистав Жак Лассаль. Поставив Мольєра у Варшаві із врахуванням «польської вразливості». Цікаво, що уже згаданий Анджей Северин (направду дуже іменита творча особистість у Польщі), який в театрі імені Шифмана окрім функцій директора виконує також функції актора та режисера, у «Школі дружин» майстерно перевтілюється в образ Арнольфа.
А вистава «Емігранти» Мрожека у постановці Пьотра Цирвуса вкотре поговорить на теми патріотизму, вміння чи невміння використовуватиі сторичний досвід тощо.
Варте уваги також те, що століття театру імені М. Заньковецької в цьому році подарує Львову приїзд ще двох іменитих театрів – з Вільнюса та Мінська.
Фото Ярини Коваль