Хоробрість і «Текстильна мініатюра»

Тільки на два тижні – до 10 листопада – у львівській галереї «Дзиґа» запланований показ традиційної – шостої – виставки «Текстильна мініатюра», яку незмінно організовує секція художнього текстилю Національної Спілки художників України в особі чотирьох авторитетних львівських художниць Ольги Парути-Вітрук, Наталки Шимін, Оксани Риботицької та Володимири Ганкевич.

І щоразу цікаво – а як саме митці розгортатимуть свої ідеї у форматі 20х20х20, який і маститих художників іноді заводить у глухий кут. Бо раптом виявляється, що ті, кого знаємо через їхній талант, ерудицію, професійну майстерність, чиїм виставкам неодноразово аплодували, з отакими ось мініатюрними формами просто не дають собі ради. Не можуть.

Чи це ганж митця? Не знаю. Звичайно, ідеально, коли художник може все. Тим більше, що авторська думка, яка іноді губиться у великих форматах, у малих стає особливо прицільною та чіткою. Але світ – різний. І люди – різні. З різними можливостями для самовислову, уподобаннями і талантами. Не обов’язково той, чиї старання можуть прогриміти у мініатюри, дасть собі раду з середнім та великим форматом. І навпаки винахідливі у великогабаритних роботах профі, у малих подекуди просто «застрягають».

Бачити ось ці спроби, згадувати, яким знали того чи іншого митця до цього, зрештою, просто відчитувати ідеї – неймовірно захоплива річ, коли йдеться про такі ось події. І те, що експозицію цього разу склали 60 робіт близько сорока учасників зі Львова, Києва, Луцька, Рівного, Коломиї, Косова та Полтави ( як відомих, так і початківців), аж ніяк не відлякує і не знуджує. Тим більше, що мова про виконані у різних техніках з найрізноманітніших матеріалів речі.

«Тут нема неякісних робіт, — ділиться думками співорганізатор Оксана Риботицька. – Бо раптом якби ми навіть і захотіли комусь підіграти чи когось підтягнути (хоча цього не практикуємо), то є ще безпосередній відбір запропонованих нами творів для експонування самою галереєю, художня планка якої висока. Кожен художник, який вчився на текстилі, вміє ткати, переплітати нитки. Однак у сучасному мистецтві текстиль – не лише нитки, а й синтез мистецтв, який дає значно сильніший поштовх до розвою думки. І що робить мініатюра, то змушує художника позбуватися страху, не боятися експериментувати. Тим більше, що текстиль дає усі можливості митцю творити чудеса».

У кулуарах говорили, що рівень сьогоднішньої експозиції дещо вищий, ніж рівень тих, що були раніше. Мабуть, дається взнаки новизна нинішнього дійства та часова віддаленість тих, що були раніше. Принаймні, за останніх два роки, як на мене, роботи за інтригою та рівнем виконання рівнозначні – цікаві і змушують говорити про себе.

«Ми пропонуємо художникам розслабитися і бути сміливішими», — розмовляю з іншим співорганізатором Наталкою Шимін. Схоже, попри всі суспільні та особисті тривоги та страхи учасникам експозиції це вдалося.

Фото Ярини Коваль

Коментарі