Kristina: Так. Попередні наші два альбоми були написані в етно-джазовому напрямку, як ти вже зауважила. А в цьому, новому, зовсім інша ідея і концепція. Тому і проект, і музика – зовсім інші, і звучать по-новому. Мені і Лаурі завжди цікаво змінюватися.
Laura: Насправді ми планували третій альбом присвятити пам’яті жертв Геноциду вірмен в Османській Імперії 1915 року, а також нашому прадідусеві, який захищав свій народ. І ми вже почали працювати над проектом, навіть зробили такий концерт, акурат на 100-річчя Геноциду. Перша частина концерту була присвятою з нової програми, а друга – пісні з наших двох попередніх альбомів.
До цього проекту ми долучили талановиту людину Ліліт Саркісян, яка намалювала нам серію робіт, в якій ми хотіли показати процес “від нічого до усього”, “від зламанного до знов збудованного”. Дуже люблю цю роботу. Сподіваюсь нам все ж таки вдасться доробити програму і показати ії світові.
Тоді, влітку, ми з Кристиною поїхали до Польщі у Ходжеш, на майстер-класи, і познайомились з трубачем Хансом Петером Салентіном. І так познайомились, що вирішили зробити спільний проект, а потім ще і записали альбом разом з піаністкою Наталєю Лебедєвою, басистом Ігорем Закосом і ударником Романом Яковчуком.
Ось така історія. А знаєш, як буває? Нові люди – нове натхнення. Ось і вийшов альбом з використанням чотирьох мов і за стилістикою інший. Це нормально, навіть цілком правильно, коли музикант, музика, стиль з часом зминюються. Це ж природна річ, бо інакше не цікаво.
– У вашому проекті майже всі музиканти є композиторами? Чи завжди це плюс? Чи сперечаєтеся?
Laura: Це завжди плюс, як на мене. Це ще ніколи не заважало, тільки допомогало. Людина, яка теж пише музику, іноді ліпше розуміє “сусіда”. Я, наприклад, завжди з радістю прислухаюся до порад Наташі Лебедєвої у справі аранжування. На репетиціях щось може сказати Ігор або Роман. І це такій постійний творчій процес. Клас! Люблю це!
Kristina: Добре, коли ми один одного розуміємо і з захопленням щось створюємо. Я переконана, що в нашому випадку саме так і є.
– Ваша історія із відомим німецьким трубачем Hans Peter Salentin розпочалася з майстер-класів «Cho-Jazz 2015». Хто кому запропонував співпрацю? Чи творче знайомство відбулося, як у добрих джазових історіях на jam sessions? Як розвивалась ваша співпраця?
Laura: Ті майстер-класи були такими насиченими, що я не завжди доходила до тих джемів, якщо чесно. Знайомство відбувалося більше на заняттях на концертах. Я подарувала наші диски Хансу, Ханс – декілька своїх – нам. І знаєш, як буває? Я одразу ж сказала, що ми були б раді щось зробити з ним разом.
Послухавши наші вірменські альбоми, Ханс відмітив усіх наших музикантів і сказав, що з радістю зробив би щось спільне.
Часто такі розмови десь просто залишаються розмовами. Сказали і забули. Але коли ми з Кристиною приїхали до дому, в Україну, почали працювати і написали Хансу. А він теж не забув. Він ще і надзвичайно цікава людина, з гарним почуттям гумору. Отже, процес пішов. Спочатку ми зробили кілька концертів, а потім вже в другий його приїзд записали альбом. Одразу два! Другий має назву “Quests”. Це авторська програма Наталії Лебедєвої за мотивами Фредеріка Шопена.
– У кожного у творчому доробку десятки композицій. Як обирали, які твори потраплять у трек лист цього альбому?
Laura: До альбому увійшли декілька моїх пісень, по кілька Ханса, Наташі, а також Кристини. Хотіли його зробити різноманітним за мелодією, гармонією, ритмом, посилом. Щоб кожен сказав щось від себе… Здається, вийшло.
Kristina: На мій погляд, головне в цій справі, це прислухатися до себе і своїх відчуттів. І знаєш, важливо, щоб всі композиції були доповненням один до одного і в той же час кожна з них грала своїми барвами.
– Коли ми слухаємо якусь композицію, завжди виникають власні асоціації, історії, емоції, навіть почуття. Це дуже суб’єктивно. Попри те, відчуваємо енергію, яку вкладають у кожен трек музиканти. Та все ж цікаво таки дізнатись, які історії ховаються за лаштунками, що вкладав кожен у музичне полотно, що стало поштовхом до їх написання?!
Laura: Часто, коли пишеш, відштовхуєшся від якоїсь музичної ідеї, рифу, мелодії, гармонії і вже потім народжуються слова. Іноді буває одразу і все разом. І це чудово! Ще буває, що тебе щось дуже зачепило, надихнуло, – і тоді ти вже точно знаєш, про що будеш писати. Слова вже крутяться у голові і все немов підпорядковується їм.
Насправді, є бажання створювати багато справжньої музики, яка залишиться, буде жити, подобатись і допомогати душі або розуму людини і тобі самому іти далі. Але про це все ти думаєш вже потім, а спочатку просто бавишся і радієш, як дитина, що робиш музику. Витягаєш, що в тебе в середині, або десь високо над головою.
Про деякі твори я все ж таки можу розповісти. Пісня “Wise heart” написана в Ходжеші. За вікном йшов дощ. Я сиділа в одному з класів і захотілось мені щось таке важливе сказати про життя, любов та серце, та просто поговорити з самою собою. Я тоді вирішувала сердечні питання, бути мені з людиною чи ні, моя людина це чи ні, дуже було неспокійно і трішечки сумно. Одна частина з’явилась дуже швидко, водночас, дві другі я доробляла ще декілька днів. Отже, пісня про те, що іноді треба перестати думати, а просто слухати своє серце… Воно ніколи не підведе. Але в житті не все залежить від нас. Це я вже теж знаю (посміхається).
Пісня “Gift” Наталії Лебедєвої, на яку я написала слова, це така тиха розмова Бога і людини: “Не бійся, не ховайся. Коли страшно і здається, що все скінченно, це не так, новий день подарує тобі нові можливості. Тільки зумій їх помітити та оцінити. А якщо зовсім буде складно, Я – поряд”.
Пісня “Napoleon” Ханса Пітера Салентіна про горобця, який вирішив, що він Наполеон, мав великі амбіції і мріяв про всесвітню славу. Така собі жартівлива пісня вийшла. Ідею вигадала Кристина, я написала слова.
“Life is beautiful” вірменською мовою про те, якою чудовою штукою є життя. Добре, що ми його маємо. Про відчуття легкості, як в дитинстві, про прості речі, які навколо нас, про дружбу та світло, яке ми даруємо один одному. Життя надзвичайне!
Можна розповісти про всі композиції, але хай у слухача залишиться своя версія, роздуми, емоції і переживання.
Kristina: Погоджуся з Лаурою (посміхається). Хай у наших слухачів буде свобода для роздумів, несподіваних емоцій і власних переживань.
Розповім про пісню “Meditation Mood”, також написану в Ходжеші, після одного з майстер-класів, поки була кава-брейк. Я просто раптом звернула увагу на голоси музикантів на вулиці, які натхненно про щось говорили. І паралельно в голові звучав тембр труби. Мій стан у ту мить був напрочуд гармонійним. Я відчувала щастя, і водночас – почуття свободи, нового досвіду, нової енергії і любові. І просто почала грати і співати про все що в мені звучало. А звучало це впевненим і спокійним голосом труби… (посміхається).
– Наш час – це час синглів та відеоробіт. Чи тримаєтесь такої тенденції, чи плануєте відзнімати відеороботи?
Laura: Щодо музики з альбому “Try to feel”, то ще не думали про кліпи, але лайви з концертів – так, маємо. А там – поживемо-побачимо.
Kristina: Є ролик, який створювався спеціально для презентації другого альбому “Chanapar”. Він відзнятий з дітьми наших українських музикантів і просто з музичними дітьми. Можу сказати, що робився він більше для них.
Є ще наша перша проба кліпу на пісню “Chanapar”, знята в чудовому місті Львові нашим талановитим другом Оленою Виноградською.
– «Try to feel» – це альбом спільного проекту «Laura & Kristina Marti». Знаю окрім того, що розвиваєте і сольні кар’єри?
Laura: Так. Є в мене проект “Shine”. Він наразі суто англомовний і більше спрямований на людину, яка просто любить музику. Але музиканти у цьому проекті грають джазові, і підхід та бекграунд залишився все ж таки джазовим. Але там є, окрім джазу, і нотки року, поп-культури, соул,.. різне. Мікс всього сучасного, що маємо зараз. Таке мені теж дуже подобається. Зараз ми записали два треки і зводимо їх. Плануємо знімати кліп. А далі нагромаджувати матеріал та випускати диск, звичайно.
Kristina: Так, звичайно, ми є як і сольні проекти. А бути у сольному проєктi або у нашому дуетi, та в будь якому – це великий досвід і гарна можливість проявляти себе з різних сторін.
– Для джазового музиканта завжди важлива співпраця із новими музикантами. З ким із знаних та відомих пощастило реалізувати спільні проекти, виступи, треки?
Laura: Така співпраця – це завжди крутий досвід, мотивація і нові ідеі та можливості. Мені довелось співпрацювати в проекті Вадима Неселовського, американського піаніста і композитора родом з України, та з симфонічним оркестром “INSO-Lviv”. Ми мали тур містами України. Також була співпраця з нідерландським піаністом та композитором Мікаєлем Бортслопом та українськими музикантами. Ми виконали дві мої авторські речі. Нещодавно несподівано заспівала в дуеті з німецьким вокалістом Карлом Фрієрсаном на одному з концертів Олексія Когана та “Jazz in Kiev Band”. Ще є деякі ідеі і переговори, але про це вже потім, після реалізації.
Kristina: Хочу розповісти одну історію. На майстер-класах у Ходжеші серед інших вікладачів, був один цікавий талановитий музикант, гітарист та композитор Рафал Сарнескі, який надихнув мене саме своєю музикою. До речі, вона виявилась дуже складною. Отже, з молодими музикантими з України, які теж приїхали тоді на майстер-класи, ми вирішили вивчити деякі твори Рафала та влаштувати концерт в Києві. Що ми успішно і зробили в рамках авторського проекту Олексія Когана “Теми з варіаціями. Live”. Познайомили київського слухача із зовсім новою музикою.
– Зима фактично дає про себе знати. У музикантів час готуватись до новорічно-різдвяних свят. Чи готуєте спеціальні програми? Які творчі плани на цей час?
Laura: Спеціальних програм на Новій Рік не готуємо. Зараз працюємо над альбомом Ігоря Закуса, в якому я співаю. Плануємо встигнути до Нового Року. Також завершити два треки з проекту “Shine” і записувати нові.
8 грудня в залі Культурно-освітнього центру “Майстер-клас” у Києві ми разом з Наталею Лебедєвою, Ярославом Товарянским, Сергієм Юзвіком та Богданом Кравчуком подаруємо слухачам музику французького композитора та піаніста Мішеля Леграна в оригінальних аранжуваннях. Я буду не тільки співати, а ще і розповідати про творчій шлях композитора та цікаві моменти з його життя. Усіх запрошуємо!
Ще готуємось до ювілею Олексія Когана та 10-ліття продюсерського центру Jazz in Kiev, який відбудеться в Жовтневому Палаці 10 листопада. Також ласкаво просимо!
Kristina: Головною подією осені була презентація нашого третього альбому “Try to Feel”. Зима?.. Плануємо з моїми друзями зі “Сальто Назад” спільну роботу. Сподіваємося, що нам вистачить часу, оскільки всі ми дуже зайняті.
А зараз мої сили і думки спрямовані на авторський проект. Тому працюю над тим, щоб все задумане скоро втілилося в життя. І слухачі почули нову музику! Сподіваюся, вона їм сподобається…
Ілюстрації: Ірина Бордовська
Дизайнер: 7arrowswear
Ні депутати Львівської міської ради, ні чиновники Садового не піднімали це питання
Не існує вищої цінності, ніж захист Батьківщини та свого народу