Фото: То є Львів
Тепло і без снігу – такий прогноз синоптиків на осінь та зиму.
Як пише «Четверта студія» з посиланням на УНІАН, про те, які наслідки це матиме для довкілля та як реагувати на виклики глобального потепління, розповіла президент Професійної асоціації екологів України Людмила Циганок.
Сніжні зими можуть до нас повернутися, чи не варто їх чекати через глобальне потепління?
Кліматичні межі природних зон зміщуються на північ. В майбутньому в Києві буде степовий клімат, характерний нині для південної частини України. Окрім підвищення середньорічної температури, будуть зміни природного біологічного розмаїття. Очікувати сніжні та морозні зими в широті, де знаходиться українська столиця, вкрай оптимістично. Я переконана в цьому і більшість експертного середовища зі мною погоджуються. Повернення в наші широти зими, якою вона була десяток років тому – це малоймовірний прогноз. Між експертами і науковцями точаться жваві дискусії, чи можна пригальмувати зміни клімату. Але в будь-якому випадку до них точно треба адаптуватися вже сьогодні.
Розкажіть про негативні наслідки зими без снігу, чим це конкретно загрожує?
Відсутність снігу безпосередньо впливає на наявність вологи в ґрунтах, адже ґрунт, як губка. Тому малосніжні зими насамперед шкідливі для аграріїв. За офіційними даними, цього року через посуху втрачено близько двох з половиною відсотків від всіх посівних площ озимих культур. Я не даремно почала з економічної складової, бо крізь призму економіки добре розглядати екологічну проблему. Наприклад, зважаючи на малосніжну зиму та низький вміст вологи у ґрунті, в цьому році у більшості випадків на полях провели ранню і дуже глибоку оранку. При цьому, ми роками спостерігали безгосподарське відношення до полезахисних смуг — їх практично винищили. А ті, що залишилися, не доглядаються і не виконують повною мірою свої функції. Як наслідок, через відсутність полезахисних лісосмуг потоки пилюки несло на сотні кілометрів. Це одна з причин масштабної пилової бурі, яка навесні накривала північний регіон України, в тому числі столицю. Інша причина, знову ж таки, пов’язана з зимами без снігу. В умовах атмосферної і ґрунтової посухи, зокрема цьогорічної аномально теплої зими без сталого снігового покриву, інтенсивного підвищення температури повітря, а також слабкого зволоження ґрунту з осені і критичного вологозабезпечення навесні, та відсутності зімкнутого травостою, посилюються руйнівні явища вітрової ерозії. Раніше це явище було притаманно лише південним областям. Але, як я вже сказала, кліматичні зони змінюються.
Важливо відзначити, що в умовах цьогорічної весни вітри зносили висохлий родючий шар ґрунту. На місці вивітреного чорнозему лишалися пісок та гола порода. Тобто, нині змінюється і структура чорнозему — найбагатшого природного ресурсу України. Ґрунти у нас деградують, що призводить до втрати родючості.
Навесні в Україні спостерігався найнижчий рівень води у річках за останні сто років. Враховуючи прогнози про зими без снігу, це тепер також буде українською тенденцією?
Так, в умовах атмосферної ґрунтової посухи та теплої зими без сталого снігового покриву дуже відчутна проблема зменшення водності водойм. Але, задля справедливості, зазначу, що це світова тенденція. У зв’язку зі зменшенням кількості опадів, підвищенням температури повітря та швидкості випаровування, рівень води у водоймах знижується. Підземні водоносні горизонти не отримують достатньої кількості води із зовнішніх джерел і також поступово вичерпують свій ресурс. Під час посушливих років рівень води знижується у водоймах, а також у підземних водоносних горизонтах. За останні кілька років величезна кількість ставків, струмочків та озер зникли. Великі ставки перетворилися в болота. Ми бачимо, що в багатьох українських регіонах знижуються рівень води в колодязях. Також надалі зростатиме кількість тривалих посух. Цієї весни були лише «перші дзвіночки». Результатом зниження кількості водності в ґрунтах стане зростання потреби в енергоносіях, зокрема, для здійснення охолодження приміщень, зберігання продуктів, для поливу (щоб залишати ефективним сільське господарство). Як наслідок, окрім дефіциту води, будемо відчувати потребу в зростанні обсягів енергії, потрібної для забезпечення зростаючого попиту на воду, її очищення та транспортування. До речі, вважається, що сильна посуха — це подія, яка наступає раз на сто років. Але в Україні посухи відбуваються вже раз на два-три роки. Очікується, що до 2070 року частота посух, як мінімум, подвоїться. Здавалось би, до чого тут сніг? Але все це – комплекс викликів, у природі все пов’язано з усім. Виклики перед нами стоять величезні. Нестабільність снігового покриву, з якого ми почали, це лише підтвердження того, що зміни будемо спостерігати надалі.
І що робити з цими викликами?
Зупинити глобальні кліматичні процеси ми не можемо. Але, зважаючи на зміни клімату, впроваджувати локальні дії на рівні громади треба. Це дуже на часі. Оскільки незабаром обираються місцеві органи влади, на це питання необхідно звернути окрему увагу. Я переконана, що скоординовані дії об’єднаних територіальних громад можуть формувати місцевий клімат, мезоклімат порівняно невеликих територій достатньо однорідних за природними умовами. Для цього треба зосередитися на короткострокових планах та впровадженні реалістичних проектів. Важливо враховувати територіальні особливості регіону, ландшафт, повітряні маси, створювати полезахисні смухи за правилами, проводити правильні оранки.