Заклеювали скотчем та принижували. Про це в інтерв’ю Sky News розповів звільнений з полону морський піхотинець Михайло Діанов
Михайло був серед тих, кого росіяни взяли в облогу на «Азовсталі» в Маріуполі. У вересні Діанов нарешті потрапив додому – у складі групи з 215 осіб, яких вдалося повернути України під час останнього обміну полоненими.
Чоловік також був серед тих, кого окупани тримали в колонії в окупованій Оленівці на Донеччині, по якій ними ж було завдано удару.
Михайло називає це місце концтабором і розповідає, як загарбники мучили полонених голодом.
«Вони поводилися з нами, як з тваринами. Їсти було неможливо. На їжу давали 30 секунд. За 30 секунд треба було з’їсти все, що можна. Хліб був навмисне дуже жорсткий, хлопці, яким вибили зуби, не встигли поїсти. Це було 30 секунд, а потім ти повинен був зупинитися. Потім ти мав відразу встати і бігти. Так було весь час», – розповідає Діанов.
Морпіх також описав, як полонених кидали в одиночну камеру і катували за те, що вони підняли ягоду з землі і з’їли її. Їх били палицями, застосовували електрошокери та встромляли голки під нігті
«Повірте, після місяця голодування, коли закриваєш очі, ти забуваєш про сім’ю, про країну, про все. Єдине, про що ти думаєш, – це про їжу», – каже він.
До того ж у цій в’язниці окупанти тримали в рази більше осіб, ніж вона має розміщувати. Замість 150 в блоці – 800. Через постійне перебування у неймовірній тисняві у Михайла почалися проблеми з ногами – тепер йому важко ходити.
Чотири місяці перебування у полоні росіян змінили чоловіка до невпізнаваності. Боєць схуд на 40 кг, а його стан здоров’я значно погіршився.
Непоправної шкоди завдало те, що росіяни майже не надавали пораненим полоненим потрібну медичну допомогу. На момент здачі в полон у Діанова буде зламана права рука. Окупанти провели необачну операцію за допомогою плоскогубців і без анестезії. За час перебування в полоні через відсутність медичної допомоги кістка зросла півколом.
Зараз Михайлу потрібно набрати 20-30 кг, перш ніж він зможе зробити свою корекційну операцію на руці. А поліпшення психічного стану, швидше за все, займе набагато більше часу.
«Кожен травмований. Я вважаю себе психічно сильною людиною, але для мене багато речей втратило свою цінність», – каже Михайло