Володимир Ар’єв
Нищення українського в Україні завжди супроводжувалося «Какая разніца?». Про це пише “Четверта студія”, посилаючись на допис у Фейсбуці народного депутата з фракції «Європейська Солідарність» Володимира Ар’єва, який прокоментував меседжі, озвучені у новорічному привітанні президента Зеленського, пов’язані із питаннями ідентичності української нації.
Цими словами намагалися зупинити відродження мови, забитої емськими указами розслабленого німецьким курортом цара Алєксандра ІІ і приниженої до «фу, сєло» російськими комуністами.
Цими словами чинили спротив українському дубляжу кінофільмів персонажі на кшалт продюсера Ткаченка з фракції «Слуга народа», а теперішній міністр культури Бородянський відповідав на моє обурення серіалом про героїчних російських військових, який не зняли з ефіру СТБ у дні загарбання Криму.
Цими словами залишали вулиці з іменами катів українців і пам’ятники злочинцю Леніну.
Цими словами призупиняли європейську і євроатлантичну інтеграцію. «Какая разніца – сєйчас ілі потом. Сєйчас ми там нікому нє нужни».
Ці слова – постійний супутник російської пропаганди, мета якої вбити в нас здатність впиратися і бажання вирішувати свою долю. «Зачєм сопротівляться, нужно жить дружно, ета всьо палітіка, а люді хатят міра». Ага. Сто років тому люди теж хотіли миру і поділити майно і землю поміщиків, а заплатили за це зігнанням в стійло колгоспів, продразвьорсткою, виселенням в Сибір активних і працелюбних та Голодомором, який майже до нуля вичистив активне українське в совєцький частині України.
Капітуляція України починається зі слів «Какая разніца» і прийняття їх за кредо окремою людиною. Так нівелюють громадян. Такі сентенції категорично не приймають люди, яким Україна не є порожнім звуком, тєріторієй обітанія.
Саме тому, слова поточного президента про єдність були лицемірством. Дуже небезпечним. Справжня суть сказаного Зеленським – поглиблення суспільного розколу. Какаразніци не вийдуть захищати державу від агресора і його служаків, не будуть гинути на Майдані Гідності, не збиратимуть допомогу захисникам у критичний момент. Їхній світ – це геги вечірнього кварталу і байдужість. Байдужість до всього цінного для громадян. А от патріотичні і активні кола це мотивує. Бо в заклики до єдності після цього може повірити тільки дурень.
Орвелівські оксюморони, заховані в промові Зеленського, є підсвідомим сигналом на розділ суспільства за маячком friend or foe. Впевнений, їх творили цілком свідомо і аплодували не лише місцеві адепти олів‘є, але і російські фахівці, які знають приклади з хімії – як вибухають складені докупи речовини, цілком безпечні поокремо. Заклики до єдності на базі протиріч і є тою вибухівкою для суспільства.
Протиставлення Громадян і Какаразніц існувало давно. Сьогодні воно формалізувалося президентом Какаразніц. Отже, далі – слово за Громадянами. Яким не все одно. І яким дедалі стає все менше що втрачати.