Як у птахів розв’язуються проблеми гендерних стосунків (ФОТО)

На сайті інформаційного ресурсу «Громадське» опубліковано інтерв’ю орнітолога, наукового співробітника Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України кандидата біологічних наук Наталії Атамась, присвячене тому, як проблеми гендерних стосунків розв’язуються в пташиному царстві.

Як пише «Четверта студія» – інтерв’ю Наталії Атамась: «Із поправкою на пір’я: п’ять історій про гендерні стосунки у птахів» опубліковано на сайті НАН України.

Учена зазначає: «Ви могли бачити в інтернеті зворушливі й кумедні фото пташки, схожої на невелику курку на довгих ногах, у якої з-під крил звисають кілька пар ніг її пташенят. Це якана червонолоба, що мешкає на водоймах Південної Америки. Якщо бути більш точним — її самець. Бо самиці цього виду ніколи не займаються доглядом за пташенятами. У них інші важливі справи — охороняти територію. Адже вони — власниці гарему з кількох чоловіків. Самка якани червоної більша за самця. Вона парується з кожним зі своїх чоловіків і відкладає кілька кладок по 3-5 яєць у кожній.

Кожну доглядатиме щасливий батько. Причому це можуть бути не його діти, а іншого самця з того самого гарему, який, можливо, доглядає його власних дітей. Але обидва вони все одно щасливі. Серед представників цього виду самців значно більше, ніж самок.

Тому самці не перебирають умовами «шлюбного контракту», а погоджуються на будь-які — тільки б залишити по собі потомство. Але де привілеї, там і додаткові обов’язки та ризики. Якщо з якихось причин самка якани червоної загине, власниці сусідніх гаремів виженуть її дітей, а самців заберуть до себе.

На відміну від червонолобої якани, великі очеретянки віддають перевагу традиційній пташиній сім’ї. Але зрідка в них теж формуються гареми. Щоправда, головним є самець, який запліднює двох-трьох самок. А от вигодовувати дітей самець допомагає лише старшій дружині — тій, яка відклала яйця найпершою.

Решті дружин доводиться покладатися на хорошу кормову базу. Але якщо з якоїсь причини кладка старшої дружини гине, то її місце відразу посідає самка, яка відклала яйця другою. І вона ж отримує всі «пільги» першої.

Дослідження шведських науковців показали, що кладка першої дружини гине частіше, ніж цього слід було б очікувати. Отже, це трапляється не випадково: «молодші дружини» відшукують гніздо з першою кладкою й міцними дзьобами проштрикують яйця. Подібна поведінка, коли самки птахів вбивають дітей своєї конкурентки, трапляється в пташиному царстві нечасто. Наприклад, існують дані, що зрідка це практикують самки хатнього горобця.

Батьківщина хвилястих папужок — Австралія, але в нас цих птахів також добре знають, бо їх часто тримають вдома. Очевидно, що вони доволі розумні вже бодай тому, що їх можна навчити говорити. Та далеко не всі знають, що цим птахам близька концепція «Smart is the new sexy». І практикувати її вони почали значно раніше, ніж представники нашого з вами виду. А з’ясувалося це завдяки експериментам китайських науковців. У лабораторії вони формували трійки папужок: самка й два самці в кожній. Спочатку дослідники визначали, якому з партнерів самка віддає перевагу.

Обранцеві науковці давали спокій, а іншому, якому не пощастило з увагою самки, проводили спеціальний тренінг: навчали відкривати скриньку-головоломку, наповнену зерном. Зробити це без тренування складно, і самка про це добре знала. Адже автори експерименту показували їй цю головоломку і давали нагоду випробувати на ній свій інтелект.

Наступним етапом самці знову показували тих самих двох самців і «пропонували» їм дістати зерно зі скриньки-головоломки. Вчорашній обранець зробити цього не може, а його тренований суперник легко розв’язує задачу. Ви вже, мабуть, здогадалися, кого саме цього разу обере самка. Саме так — того, в якого добре працює голова. Це й не дивно, бо в нещедрому австралійському буші, де мешкають ці папужки, знайти їжу — завдання зовсім не з простих. А від неї залежить, не більше й не менше, життя родини.

Усі знають, що зозуля власного гнізда не будує, а свої яйця підкидає іншим птахам, щоб вони їх висиджували. Але далеко не всі уявляють, як саме вона це робить і якої досконалості сягнула у своїй справі. Біологічна програма зозулі передбачає, що впродовж сезону вона має відкласти від 3 до 10 яєць. Для кожного з них вона заздалегідь шукає пташину сім’ю, наприклад, плиски або великої очеретянки, яка прийме її майбутню дитину. Зозуля починає стежити за кожним гніздом, на яке має плани, ще від початку його будівництва. Адже встигнути зробити свою справу вона може лише в певний момент — коли в гнізді майбутніх прийомних батьків з’являться їхні перші два-три яйця. Для відкладання яєць зозуля, як правило, обирає другу половину дня, коли, згідно з пташиним розкладом, господарі найменше часу проводять у гнізді. Максимум одна хвилина — і зозулине яйце вже лежить поруч із яйцями прийомних батьків.

Але пташки добре рахують, принаймні, якщо справа стосується їхніх нащадків. Тому зозуля відразу ж має позбутися одного з яєць, які були в гнізді. До того ж не будь-якого, а саме того, з якого має вилупитися перше пташеня. Так-так, вона знає, як його впізнати, хоча для нас із вами воно може зовні ніяк не вирізнятися серед інших. Для зозулі це дуже важливо, бо саме її дитина має першою з’явитися на світ, щоб викинути з гнізда решту яєць і монополізувати увагу своїх прийомних батьків. Іноді демографічна ситуація складається так, що в одному гнізді опиняється кілька яєць від різних зозуль.

Усіх їх без винятку також знищить найперше пташеня, яке з’явиться на цей жорстокий світ. А зозуля чубата (це родичка нашої звичайної зозулі, яка мешкає у південно-західній Європі, західній Азії та Африці) взагалі має крутий норов. Вона так само підкидає свої яйця до гнізд інших птахів, передусім сорок. Але після цього вона пильнує, щоб прийомні батьки часом не надумали позбавитися підкидька. Якщо це трапиться — зозуля помститься й розорить гніздо. Вас, можливо, цікавить, яку роль у цій трагедії з гніздовим паразитизмом грають самці зозуль? Жодної! Вони в цій історії «білі та пухнасті», займаються своїми справами.

Тоді як зозулі підкидають яйця в гнізда інших видів, є птахи, які шукають прийомних для своїх майбутніх дітей серед представників власного виду. Наприклад, рідкісна в Україні водоплавна птаха, що зветься гоголь.

Дослідники з’ясували, що від 30% до 90% яєць у їхніх кладках — підкинуті. Тобто їх знесла не та самка, яка їх висиджує. Потім, коли вилуплюються нерідні пташенятка, самка все одно опікується ними, як рідними. Шведські науковці досліджували місцеву популяцію гоголя та з’ясували, що ті, хто підкидають яйця, й ті, хто їх «всиновлюють», — частіше за все, кровні родичі, наприклад, двоюрідні сестри. У цих та багатьох інших водоплавних птахів саме самки щороку повертаються на одне й те саме місце продовжувати свій рід. І щороку вони зустрічають знайомих родичів, яким фактично довіряють догляд за своїми дітьми. Тож якщо уважніше придивитися з наукового погляду, те, що здавалося паразитизмом, виявляється великою сімейною справою.

Такі птахи, як попелюх та чернь чубата, як і деякі інші, селяться в колоніях мартина звичайного, або ж річкового. Спостерігати такі галасливі «комунальні квартири» можна на водоймах навіть у межах столиці України. Дослідження показують: що більша щільність такої змішаної колонії, то частіше попелюх та чернь чубата підкидають свої яйця іншим представникам свого виду.

І це не дуже добре на перший погляд: самка не в змозі добре обігрівати яйця у великій «колективній» кладці, тому діти в них не так добре вилуплюються, як у «монокладках», де всі яйця — від однієї самки. Але жити поза колонією й висиджувати лише свої яйця також погано, адже так пташенятам загрожуватимуть хижаки. Отже, доводиться вибирати менше лихо з двох».

Коментарі