Як проходять навчання резервістів на Яворівському полігоні (ФОТО)

Кілька тисяч резервістів проходять військову підготовку у Міжнародному центрі миротворчості і безпеки (Яворівський полігон), що розташований у Львівській області. Близько 90% із них мають бойовий досвід на Донбасі. Переважно це військовослужбовці першої хвилі мобілізації. На полігоні чимало резервістів здобувають новий військовий фах. Як вони оцінюють військову підготовку і умови перебування?

Про це у публікації Радіо «Свобода».

За вправністю рухів, зосередженістю, запитаннях, які стосуються теми заняття, розумієш, що людина з бойовим досвідом. Майже кожен резервіст може розповісти власну історію і поділитись власним досвідом служби на передовій. Олег Семенович із Києва, як і в серпні 2015 року, залишив роботу на будівництві, сім’ю і знову добровільно зголосився у військкомат. Тоді воювати у складі піхотної бригади,а тепер – на три тижні військової підготовки і освоєння фаху артилериста.

«Знову посилилась російська агресія. Я подзвонив військовому комісарові, запитав, чи потрібна моя участь. Через два дні він передзвонив і зібрав атошників, повідомивши, що є можливість пройти 20 денне навчання. Нас прийшло 50 чоловік, ми пройшли медкомісію, могли обрати навчальний центр. Люблю вчитись і вирішив ще одну спеціальність здобути», – каже резервіст. За його словами, коли він приїхав на Яворівський полігон, то кожному видали нову форму, намет був розгорнутий, застелені ліжка, готові дрова і все необхідне для перебування на полігоні.

Близько тисячі резервістів освоюють спеціальність артилериста у навчальному артилерійському полку, що працює рік на базі 184-го навчального військового центру Яворівського полігону. Заняття теоретичні і практичні. Вперше резервісти мають нагоду займатись на тренажерах, згідно з натівськими стандартами.

«Спочатку ми у класах вчились, потім виїжджали на полігон. Наша професія – протитанкова артилерія визначає декілька видів зброї і нам це стараються викласти. Тут максимально наближено до подій на полях, лише не стріляють у нас. Бойовий досвід, нові види зброї, потрібно так готуватись, щоб замінити когось, а ти мусиш знати. Я не очікував, що буде так добре. Бачив армію у 2014 2015 році, зараз краще, звісно, що ще є куди йти», – говорить Олег Семенович.

Його побратим на псевдо «Порошенко», який воював на Донбасі у першу хвилю мобілізації, також приїхав на військову підготовку, з огляду напруженої ситуації у світі.

«Приїхав показати свою солідарність українським морякам, щоб вони знали, що ми готові для оборони держави. Умови просто неймовірні: годують тричі на день, вже хліб у кишені не треба ховати, – каже резервіст сміючись. – Зайшов у намет і згадав, як це було…Раніше, як відправляли у бригаду, то там не розуміли, що робити з резервістами. Зараз, коли 20 днів у навчальному центрі і 10 – у бригаді, то це набагато краще, бо у центрі можуть навчити людей, але важливо, щоб люди бажали вчитись».

​Резервісти зголошувались самостійно і відгукувались на повістки

Цього разу резервістів набрали більше, аніж планувалось. Люди відгукнулись на повідомлення військкоматів і прийшли самостійно, зауважив полковник Юрій Тищенко, який п’ять разів був у зоні бойових дій на передовій лінії, від січня 2015 року, як начальник штабу ракетних військ і сектору артилерії та на інших посадах. Авдіївка, Попасно, Зайцеве, Майорськ, тобто напрямок бойового офіцера був – Донецьк. Зараз навчає військовому фаху контрактників, строковиків, резервістів.

«Якщо раніше виловлювали резервістів, то зараз основна маса людей приходить сама. Люди хочуть піти і здобути спеціальність, щоб у разі посилення агресії з боку Росії, могли піти і захистити себе, свою родину і свою країну. Прийшли мотивовані люди, які хочуть набути військову спеціальність. Залучається багато техніки. Система навчання, як у школі, від простого до найскладнішого – пострілу. Вивчають технічну підготовку, тактико-технічні характеристики зброї, будову, призначення, застосування, потім це переходить на тренажери, де все відшліфовується, потім комп’ютерні технології, де є програми, де військовослужбовець виконує задачу на комп’ютері і бачить результат, а потім вже заняття у полі», – розповідає про підготовку полковник Юрій Тищенко.

Щодня заняття на тренажерах проходять два взводи. Протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) має 4 поширених види зброї– Стугна, Метіс, Фагот, Корсар, це різні системи, але з ними усіма знайомлять резервістів, щоб вони могли, у разі потреби, виконати бойове завдання. Резервісти здобувають навики водіння на БТР, вчаться стріляти зі стрілецької зброї, знайомляться з новими зразками зброї, проходять інженерну підготовку, тактичну медицину, щоб вміти зупинити кров і надати першу медичну допомогу, саме таких навиків найбільше бракувало українським військовослужбовцям у перші хвилі мобілізації.

«Резервісти дають раду з завданнями, дещо призабули, тому треба нагадати. У всіх є бажання, стараються. Мені подобається з ними працювати, бо вони пройшли війну і багато знають», – наголосив військовий інструктор Володимир Мороз.

​Розвідники вчаться на новому полігоні

Заняття з оперативним резервом відбувається і на полігоні, який створили на навчальному центрі спеціально для вишколу розвідників, за новими технологіями, згідно зі стандартами НАТО. Цей полігон військові між собою називають «сафарі». Офіцер Юрій Гбур зауважив, що план бойової підготовки, у порівнянні з 2014 роком, докорінно змінився.

«Зараз весь особовий склад з бойовим досвідом з переднього краю і ми вчимось у них, а вони у нас. Ми дивимось, як вони відпрацьовують. Резервісти, контрактники приїжджають вдосконалювати навички, вивчити нову зброю, навчитись розбирати її, вивчити оптику, щоб вміти визначати дальність прицілу при стрільбі. Змінилось озброєння, тактика. Цей резерв вищий за рівнем підготовки від всіх інших, хлопці всім цікавляться і ми, навіть, робимо додаткові години для підготовки», – говорить Юрій Гбур.

Резервіст Олександр із Вінницької області служив артилеристом з 2015 року до 2017 у зоні бойових дій. Вивчає спеціальність розвідника під час цієї підготовки на Яворівському полігоні. Йому імпонує те, що сьогодні військові інструктори і командири вчать не з підручників бойовій підготовці, а з власного досвіду.

«Тут не всі розвідники, тут хто піхотинець, танкіст, водій. Хочу більше дізнатись для більшого власного військового досвіду. Я був на полігонах у Десні, Рівному, тут фахівці реально професіонали, всі бойові і биті, як кажуть. Пройшли тактичні заняття, зараз вогнева підготовка і водіння», – розповів резервіст.

Усі резервісти, з ким Радіо Свобода спілкувалось, а це люди різного віку, освіти, фаху, але більшість із бойовим досвідом, які пройшли й контрактну службу, говорили про те, що українська армія сьогодні змінюється, високо оцінили умови перебування на Яворівському полігоні, а особливо їм подобається харчування, яке смачне і різноманітне.

«Харчування просто бомбезне. Ясно, що не скрізь так є. Хотілося б, щоб всюди так було. Зміни є, звісно, але ще нам далеко до натівських стандартів. Ми не можемо ще цілком відійти від тієї старої системи, але зміни є. Все з часом і вірю, що все буде добре», – говорить резервіст Олег Стрижак, у якому також за плечима бойовий шлях на Донбасі.

Однак сьогодні, коли закінчуються контракти, більшість військовослужбовців не хочуть їх продовжувати. Велике навантаження і при цьому низькі зарплати є причиною цієї проблеми, кажуть і офіцери, і солдати. Зараз контрактників приваблюють у військо житлом, в якому вони можуть жити на час служби. І вже перші військовослужбовці перейшли у гуртожитки у військовому містечку у Старичах Львівської області.

«Щоб була професійна українська армія, згідно зі стандартами НАТО, у військовослужбовця має бути соціальний пакет, матеріальне забезпечення, житло. Буде житло – люди підуть в армію. У нас люди приходять у військо і для них головний біль, де розмістити сім’ю», – каже Сергій Дяченко, який із 2014 до середини 2016 року був командиром батальйону 24 окремої механізованої бригади. Офіцер за мужність удостоєний ордена Богдана Хмельницького.

Навчання резервістів, кожен із яких закріплений до військової частини, на Яворівському полігоні триватимуть до 23 грудня 2018 року.

Коментарі