Врятувати чи обікрасти львівських художників

У Кризовий період початку 2000-х років Львівська кераміко-скульптурна фабрика як власність Національної Спілки художників України опинилася у стані банкрутства. ТзОВ Компанія управління проєктами “Акрополь” (керівник Р. Оленчин) благодійно зголосилася для її порятунку. Вона уклала з НСХУ необхідну угоду (Договір довірчого управління від 2.04.2008р.) з її власником – Національною Спілкою Художників України, від якої все утримував під контролем заступник її керманича В. Зінченко.

З цього часу сталося багато гучних скандалів.

Зокрема за цим договором згадана компанія “Акрополь” зобов’язалася:

– впорядкувати у встановленому законом порядку землекористування, під об’єктами управління провести відведення земельної ділянки оренди користування у власність.

– забезпечити сплату земельного податку, використання об’єктів управління проводити на підставі рішень Ради НСХУ.

У цій же угоді (Договорі) п.8 передбачається здійснення контролю Установником Управління, тобто НСХУ. Але не сталося, як гадалося.

З самого початку управитель майном запропонував перенести головні функції фабрики аж на вул. Збиральну. Це на околиці Львова за “Епіцентром”.

Це багатьом художникам не сподобалося. А коли ще й скульптурні майстерні в Стрийському парку у Львові і спілчанський фонтан у Києві перейшли у власність управителя -«благодійника» – це привело до ще більшого скандалу у НСНСі спричинилося до змін у її керівництві на молодше покоління. Саме нова команда НСХУ минулого 2021 року вирішила спочатку здійснити контроль за дивними змінами що до втрати майна.

Тому вона через запит офіційної аудиторської організації, намагалася здійснити належну перевірку дотримання умов договору.

Та компанія “Акрополь” проігнорувала значну частину важливих питань, які стосувалися господарської діяльності за умовами договору.

Фотофіксація території засвідчила, що управитель майном не утримував в належному стані ні самі споруди, ні територію біля них.

У результаті такого недбалого управління цією фабрикою ДСЖ виступила з судовим позовом до Фабрики скла, кераміки та скульптури про зупинення її діяльності.

Все це не могло не обурити власників майна, які, як і самі художники, давно висловлювали своє незадоволення що до господарюванням керівника компанії “Акрополь”. Це стало останньою каплею довготривалого терпіння і зумовило перегляд відносин між Спілчанами та компанією “Акрополь”, яка фактично перестала звертати увагу на деякі важливі для НСХУ умови договору довірчого управління від 2.04.2008 року. Але всі застереження художників не зупиняли “Акрополь”.

Він рухався у своєму напрямку, спробувавши оформити для себе певні погодження, які дають йому право оренди землі, на якій знаходиться не його, а спілчанська нерухомість фабрики. Виходить, що зневажливе відношення до художників НСХУ продемонстровано “Акрополем” вже багато років.

І воно викликало в неї справедливе обурення. Тому установник управління (НСХУ) для припинення договору з Акрополем відмовився від його вигоди за цим договором. Аналогічне рішення прийняло Правління Львівської Обласної організації НСХУ. Згідно з ст. 1044 Цивільного кодексу, згаданий договір вважається припиненим і довірчий управитель по акту мав би повернути об’єкт управління його власнику.

Юристи кажуть, що це правильно. Так, але якщо управитель є доброчесним, а якщо ні, то він може влаштувати всім таку скандальну заморочку з судовими позовами, що ого-го!

Ось такий скандал назріває з ТзОВ компанією управління проєктами “Акрополь”.

Петро Киптів, Київ-Львів, 2022р., спеціально для ІВ Четверта студія, фото автора

ІВ Четверта студія готова опублікувати позицію усіх зацікавлених сторін із цього питання. 

Коментарі