В елітному районі Львова мешканці викинули на смітник багато автентичних австрійських дверей (ФОТО)

Знову скандал у вузьких колах. В “елітному” “інтелігентському” районі Львова біля смітника наскладано старих австрійських дверей.

Як пише «Четверта студія», про ситуацію із «автентикою» Львова – у дописі  Марти Шевченко у ФБ.

«Вузькі кола в відчаї. Широким колам байдуже, вони взагалі не розуміють, за що галас. Що люди знають про речі, які їм дісталися задурно, здебільшого в спадок від радянської влади? Повз ці двері вони пересувалися десятиліттями, оббивали їх триколісними велосипедиками, грюкали спересердя, квецяли фломастерами. Людям зазвичай навіть на гадку не спадає, що мають у помешканні річ якісну і мистецьку, вони її просто не зауважують.

Згодом двері стають частиною приватизованої квартири. Квартиру продають. Нові власники в захваті від старовини, “як у кіно про мушкетерів”, і хочуть зробити все красиво. І тут прилітає кошторис. Реставрація столярки коштує космічних грошей, та ще й чекати треба бозна-скільки часу (а здавати квартиру треба вже)

Люди потихеньку починають прозрівати, яка це важка ноша, отой шикарний старий Львів. Але процес цей дуже повільний, просвітницькі ініціативи ентузіастів Бюро Управління охорони історичного середовища чи Юліана Чаплінського тільки слабенькі промінці у тьмі безграмотності й безгрошів’я. До того ж люди в масі своїй практичні й цинічні. Стримати їх може тільки страх. Але ж за таке ніхто не карає.

– То шо ви, пані, рішили? Будем демонтували?

– Та демонтуйте, шляк його трафе. Поїхали в Епіцентр, глянемо, шо там можна взяти…», – зазначається у дописі, де оприлюднено світлини з місця події.

Довідково.  Львів вирізняється від інших міст України, але точно не планувальною структурою (вона тут незручна). Натомість, тут на кожному кроці – історично цінні елементи, деталі, які є тільки у цьому місті України. Стоїш на будь-якій із вуличок у центрі міста, піднімаєш вгору очі і знаходиш не просто старий фасад, а неймовірні деталі, наприклад, масивний гак на балконі.

Сотню років тому мода й стиль життя у містян були настільки прокачані, що кожна квартира мала у внутрішньому дворі гак для провітрювання хутра!

Уявіть такий нонсенс у сучасних новобудовах, де проектант передбачив би гаки на балконах і хтось повісив би туди вазони, а хтось – шкарпетки.

Найкращі кам’яниці (старі кам’яні будинки у центрі старого міста), наприклад, були обладнані центральним пилососом. На хвилинку, 100 років тому!

У підвальному приміщенні був двигун, на всіх поверхах розведено систему трубопроводу і прислуга просто шлангом приєднувалась до цієї системи і без зайвого гулу прибирала вдома, а потім йшла вниз і чистила цей пристрій.

Тоді тут жили унікальні люди з унікальною культурою, якщо їм треба було купити лінолеум на кухню, вони сідали на потяг та їхали на базар до Відня.

І досі у тому ж Відні, Мілані чи Парижі ми бачимо безліч збережених елементів такої культури.

Там залишились люди, які жили раніше, вони зберегли те, що їм передали батьки, бабусі-дідусі. Там звично цінувати старі речі, те, що ти надбав з минулого.

У Львові свого часу такі люди зникли: їх повбивали, частина втекла за кордон, інші – були депортовані.

Натомість наполовину Львів заселили “асвабадітєлями”, які мали зовсім іншу культуру, і отримували звільнене житло з речами, меблями, усім, що залишилося від попередніх господарів. І вони не розуміли, як тими речами користуватися.

Це стосується і деталей інтер’єру. Тож багато цінностей просто втрачено.

Радянський союз закарбував у головах українців, що все старе – це погане.

Разом з тим, був дефіцит грошей, можливості купити щось нове не було та й не було де купувати, але почала наростати спраглість могти купувати.

Якщо пам’ятаєте 90-і, то пригадуєте, який ти був неймовірно крутий просто тому, що ти зміг купити собі нові двері!

Але ці обставини перегнули палицю – і згодом люди настільки захопилися спроможністю купувати нове, що почали змінювати усе підряд: і радянське, і австрійське, і польське.

Але ж старе – не означає погане, це – історія, певна цінність!

Коментарі