“На основі критичного аналізу демостатистичної інформації ми провели демографічну реконструкцію, тобто відтворення демографічної динаміки України за переписами між 1926 і 1939 роками, і на цій основі оцінку втрат”, – сказала вона на прес-конференції.
Вона нагадала, що серед російських істориків популярна думка, що голод 1932-1933 років мав загальносоюзний характер, тому основні зернові регіони потерпіли майже однаковою мірою. Друга точка зору полягає в тому, що існують як спільні фактори, так і суттєві відмінності у причинах та наслідках в Україні та інших регіонах СРСР.
За даними демографів, втрати населення СРСР в 1932-1934 роках досягли 8,7 млн чоловік. “В абсолютному відношенні найбільші втрати – це Україна – 3 млн 943 тис. осіб”, – сказала вона. На той час населення України було 30-31 млн осіб, а Російська Федерація – 104-105 млн. Левчук навела відносні дані надсмертності у 1932-1934 роках: СРСР в цілому – 5,4% від населення, Казахстан – 22,4%, Україна – 13,3%, Росія – 3,2%, Білорусь – 1,3%.
“Втрати України в цілому складають 3 млн 943 тис. чоловік, це прямі втрати, і дефіцит народжуваності – близько 600 тис. чоловік. Найбільше постраждали селяни. Але із загального числа близько 300 тис. – це втрати серед міського населення. У відносному відношенні це 16% селяни і 4% городяни”, – сказала вона.