Синютка проінспектував хід робіт із реконструкції Собору святого Юра
Сьогодні, 18 березня, відбулась виїзна нарада щодо реконструкції Собору святого Юра за участю голови Львівської обласної державної адміністрації Олега Синютки. Про це інформує прес-служба ЛОДА.
Зазначимо, що у 2018 році з державного бюджету на реконструкцію виділили 20 мільйонів гривень з державного бюджету. У 2019 році реконструкція фінансується за рахунок коштів перехідної субвенції.
Завдяки цьому фінансовому ресурсу тривають роботи з прокладання каналізаційного колектора.
Окрім того, завершили роботи з влаштування бруківки та бордюрів з північної сторони.
Також у межах реконструкції Собору святого Юра влаштовують клумби.
Синютка проінспектував хід робіт із реконструкції Собору святого Юра
Синютка проінспектував хід робіт із реконструкції Собору святого Юра
Синютка проінспектував хід робіт із реконструкції Собору святого Юра
Довідково:
Архикатедральний собор святого Юра у Львові — собор Галицької митрополії УГКЦ, до 1817 при монастирі Чину св. Василія Великого, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744–1762), вважався головною святинею українських греко-католиків, до побудови Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві. Розташований на Святоюрській горі, за адресою: площа Святого Юра № 5. Висота над рівнем моря — 321 метр.
З 1998 року Собор разом із Ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Власне собор є частиною комплексу: барокового собору (1745–1770) з дзвіницею (дзвін з 1341), рококової з класицистичними портиками митрополичої палати (1761–1762), будинків капітули, тераси з двораменними сходами, ажурної огорожі довкола соборового подвір’я з двома брамами в подвір’ї (1771) та мурів, що обводять капітульні будинки і митрополичі сади (1772).
Багатовікову архітектурну історію Святоюрського монастиря умовно можна поділити на два великі періоди відповідно до історії його головної споруди.
Перший період тривав майже півтисячоліття — від початків чернечої оселі приблизно до середини XVIII ст., — завершився руйнацією старого храму.
Другий період розпочався з будівництва нового собору, яке згодом стало новою точкою відліку в цілеспрямованому формуванні майбутнього ансамблю. Завершився він у XIX ст., коли з’явилася остання з існуючих нині будівель.