Громадський діяч і адвокат Андрій Петришин прийшов у Львівську обласну прокуратуру з метою отримати копію реєстрації відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань (ЄРДР) стосовно фіксації кримінального правопорушення міського голови Львова Андрія Садового. Після двох годин очікувань на прохідній обласної прокуратури і виклику на прокурорів-правопорушників слідчо-оперативної групи представниця прокуратури врешті вручила Андрієві Петришину витребуваний і зареєстрований витяг із ЄРДР.
Про це пише Леополіс.
Конфлікт між підлеглими обласного прокурора Миколи Мерета і громадським діячем Андрієм Петришиним виник через міського голову Львова та вірогідно панібратського ставлення до Андрія Садового з боку обласної прокуратури. Не виключено, що вилучення комунального майна Львівської територіальної громади на користь прокуратури зіграло не останню роль у ймовірному панібратстві. Громадськість і депутати Львова негативно відреагували на лицемірство Андрія Садового і недержавницьку схильність очільника прокуратури Миколи Мерета щодо безкоштовного заволодіння майном громади. Частина активістів навіть висловила припущення, що роздаючи безоплатно майно громади, Андрій Садовий придбав собі в прокуратурі індульгенцію стосовно розслідувань його правопорушень.
Отже, Андрій Петришин запідозрив, що впродовж десяти років (2015-2025) міський голова систематично і незаконно запускав свою руку в казну Львова, звідкіля витягнув для свого приватного добробуту мільйони гривень. На неодноразові запити до адміністрації міського голови із клопотанням надати фінансові витяги із виплат мільйонного преміювання Андрія Садового та підстави для такого преміювання, Андрій Петришин врешті отримав відповідь. З’ясувалось, що преміювання міського голови здійснюється законно на підставі Положення, яке Андрій Садовий написав для самого себе і свого наближеного чиновницького оточення. А щоби львівський електорат не надто ремствував, у межах концепції чиновницького преміювання побічно згадали про вчителів, медиків, двірників, інші служби Львова.
У законі сказано, що Положення про преміювання Андрія Садового не чинне, тому що рішення про преміювання міського голови повинні приймати виключно міські депутати Львова. Наприклад, Андрій Садовий несподівано зробив щось доброго для львів’ян понад свої сили, понад його прописані обов’язки і посадову оплату за них. Він іде до Наталії Шелестак, очільниці Комісії фінансів та планування бюджету Львівської міської ради, і клопоче про надання йому премії з метою відновлення організму, виснаженого понаднормовою працею. Наталія Шелестак разом із депутатами захоче дасть, а захоче не дасть. Все буде залежати від того, наскільки міський голова буде переконливим і обґрунтованим у своєму клопотанні. Загалом же ситуація така: депутатка Наталія Шелестак завжди має про що сказати Андрієві Садовому, проте міський голова не завжди хоче слухати, про що вона йому каже. Отож в адміністрації міського голови і вигадали собі містечкове Положення для фінансового самозадоволення Андрія Садового.
Взагалі-то, міською казною повинні розпоряджатись депутати, адже саме для цього львів’яни їх і обрали. Андрія Садового обирали як виконувача законодавчих розпоряджень депутатів та адміністратора підпорядкованих йому комунальних структур міста. Львівська міська рада, тобто саме депутати, повинні розпоряджатись казною і вирішувати питання розвитку Львова. Натомість Андрій Садовий, обраний клерк, повинен виконувати ухвали депутатів за призначену йому оплату праці. Саме так львівський суспільний організм буде функціонувати правильно і без аномалій правопорушення.
Отже, після отриманих відписок від адміністрації міського голови Андрій Петришин звернувся у прокуратуру з письмовим повідомленням про підозру, що Андрій Садовий вчинив кримінальні правопорушення, які мають ознаки тяжких статей 191 і 366 Кримінального кодексу України.
Прийнявши заяву від Андрія Петришина, у прокурорському відомстві Миколи Мерета вчинили саботаж і не внесли відомості в ЄРДР. За цей службовий злочин Андрій Петришин подав позов на прокуратуру до Галицького районного суду Львова.
Позов слухала суддя Христина Мисько і винесла ухвалу задоволити клопотання Андрія Петришина.
Судова ухвала винесена 7 листопада, найпізніше 8 листопада ухвала поступила у розпорядження обласної прокуратури, а найпізніше 9 листопада відомості про ймовірний кримінальний злочин Андрія Садового повинні були внести до ЄРДР і повідомити про це Андрія Петришина як заявника. Відомості не внесли, Андрія Петришина не повідомили.
І це при тому, що з травня 2024 року між судами і прокуратурою функціонує інтернет-протокол «Порядок електронної інформаційної взаємодії Державної судової адміністрації та Офісу Генерального прокурора», аби сторони не нарікали на некоректну роботу традиційного поштового зв’язку, аби ухвала Галицького суду була доставлена обласній прокуратурі впродовж максимум доби.
Є припущення, що прокуратура вчасно отримала ухвалу судді Христини Мисько і поклала судовий документ, як то кажуть, під прокурорське сукно. Отож 1 грудня, у День працівників прокуратури, Андрій Петришин прийшов у Львівську обласну прокуратуру із метою витребувати копію внесення відомостей у ЄРДР або підтвердження, що відомостей не внесли, хоча вже минуло 23 дні від часу судової ухвали.
Принагідно треба зазначити, що в обласні прокуратурі не створено належних умов для відвідувачів: нема ні стола, ні крісла, ні можливості присісти і написати заяву. Так, як це облаштовано в обласному управлінні поліції. У прокуратурі ні для чергових поліцейських не створено цивілізованих умов несення служби, ні для громадян належно здійснити конституційні права. Відвідувач-заявник потрапляє у простір орієнтовно 160 см на 200 см перед віконцем до чергового поліцейського. За спиною відвідувача щоразу відкриваються двоє дверей із вулиці та із холу приміщення, створюючи епізодичні протяги. Якщо потрібно почекати на відповідь від прокуратури, то очікувати потрібно стоячи, присісти нікуди. За таке нехтування елементарно-цивілізованим ставленням до громадян, суспільство щорічно платить прокуророві Миколі Мерету понад 900 тисяч гривень. Його заступникам орієнтовно так само.
На прохідній в прокуратуру черговий поліцейський повідомив номер внутрішнього телефону для контакту із відділом звернень. До Андрія Петришина вийшла працівниця відділу Оксана Сурма, ознайомилась із ухвалою суду й пішла шукати прокурора, відповідального за виконання судової ухвали.
У нетрях прокуратури Оксана Сурма мандрувала тривалий час, аж поки не здобула інформацію, що відповідальним є прокурор Василь Василів. Його шукали, проте не могли знайти. Аж раптом він знайшовся сам, коли виходив із прокуратури у справах. Прокурор Василів повідомив, що ухвалу суду отримав і передав для виконання прокуророві Степанові Трускавецькому. Почали шукати прокурора Трускавецького і не знайшли. Знайти його і не могли, позаяк він живе у Стрию і працює ймовірно у місцевій прокуратурі.
Після години розшуків прокурора, відповідального за внесення відомостей до ЄРДР, Андрій Петришин надіслав телефонограму в Державне бюро розслідувань про вчинення службового злочину в обласній прокуратурі, а потім зазначену телефонограму продублював і для приймальні Генерального прокурора Руслана Кравченка.
Далі Андрій Петришин викликав слідчо-оперативну групу за телефоном 102 для фіксування злочину в обласні прокуратурі та встановлення особи прокурора-правопорушника. До того ж, що потрібна саме слідчо-оперативна група, наголосив двічі.
Слідчо-оперативна група не прибула, натомість прислали патрульну поліцію з метою відрадити заявника викликати слідчо-оперативну групу. Поліцейські прибули «накручені», розмову почали на підвищених тонах. А далі повідомили, що слідчо-оперативна група не прибуде, тому що розслідувати злочин у прокуратурі не їхня компетенція. І вони, патрульні, також не мають повноважень встановити прокурора-правопорушника. Потрібно викликати представників Державного бюро розслідувань.
Дивна ситуація. Якщо прокурор вчинить дорожній інцидент, то патрульні мають повноваження притягти його до відповідальності, ДБР не викликають. А якщо злочин вчинено у стінах прокуратури, то повноважень уже нема. Тоді навіщо приїжджати на виклик і переконувати, що і слідчо-оперативна група у такому випадку теж недієздатна? Про недієздатність слідчо-оперативної групи стосовно правопорушень у прокуратурі Андрія Петришина могли повідомити телефоном служби 102, куди він звертався.
Тим часом, поки тривала дискусія між патрульними і адвокатом Петришиним, о 12 годині Оксана Сурма принесла інформаційний лист від прокурора Ореста Чемного і витяг із ЄРДР із номером зареєстрованого кримінального провадження. Відповідно, що потреба у слідчо-оперативній групі відпала, Андрій Петришин відмінив виклик.
У листі прокурора Чемного не вказана ні дата написання листа, ні реєстраційні індекси, ні навіть не вказано управління, в якому він працює заступником начальника. А працює прокурор Орест Чемний в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України. За логікою такий лист повинно було писати управління з питань нагляду за додержанням законів прокурорами Львівської обласної прокуратури.
Виникли питання і стосовно витягу із ЄРДР, який надали Андрієві Петришину.
1) Чому ухвала суду надійшла в прокуратуру не 8, а 10 листопада? Де ухвала «зависала» упродовж двох днів? Можливо, припускаємо, в прокуратурі тільки 10 листопада врешті побачили ухвалу в моніторі комп’ютера.
2) Навіть, якщо ухвалу суду з дивних причин отримали 10 листопада, то чому внесли відомості в ЄРДР лише 13 листопада, а не того ж дня, як прописано в законі?
3) Чому 13 листопада вказаний різний час внесення відомостей: а) 12 година 57 хвилин; б) 19 година 29 хвилин?
4) Чому не вказане прізвище прокурора, який буде здійснювати нагляд за розслідуванням кримінальної справи Андрія Садового?
5) Чому реєстратором внесення відомостей в ЄРДР став слідчий поліції Ростислав Тимо, а не прокурор? Ухвала суду надійшла у поліцію чи в прокуратуру?
6) Чому на витягу із ЄРДР нема підпису поліцейського слідчого Ростислава Тимо?
7) Чому під прізвищем слідчого Ростислава Тимо витяг із ЄРДР підписаний 1-м грудням, а не 13-м листопада?
Виникає логічне припущення, що цей витяг «мутили» заднім числом вже тоді, коли Андрій Петришин дві години невтомно стояв на прохідній прокуратури із незворотнім бажанням змусити прокурорів виконати їхній службовий обов’язок. Якщо розслідування будуть провадити так само, як вносили відомості в ЄРДР, то чи буде воно незаангажованим і фаховим?
Із походу громадського діяча та адвоката Андрія Петришина в обласну прокуратуру Львівської області напрошується логічний висновок: Генеральний прокурор Руслан Кравченко зобов’язаний здійснити службову інтервенцію в обласну прокуратуру із метою її реорганізації аж до основ.
що приховує історія Тетяни Романовської
У області діють погодинні вимкнення світла
На п’ятьох перехрестях вул. Пасічної оптимізували роботу світлофорів Про це повідомив Львівавтодор, пише Четверта студія.…
Що відбувається з мережою шкіл у Львові? Коротко про рішення щодо створення ліцеїв