Фото: НПУ
У Львові в системі МВС на керівній посаді працює жінка, яка захоплюється вишивкою. Полковник поліції Наталія Гема створила понад 50 вишитих виробів.
Як пише “Четверта студія”, про це – у розповіді відділу комунікації Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Наталя Гема працює в системі МВС України більше 20 років. Починала з рядової, дослужилася до полковника поліції, сьогодні очолює Управління режиму та технічного захисту інформації.
Однак, попри всю складність роботи в поліції, ця жінка знаходить натхнення і сили для ще одної пристрасті – барвистої української вишиванки. І байдуже, чи то бісером, чи звичайним хрестиком, був би час та «раритети» з бабусиної скрині.
«Я народилася та виросла у мальовничому карпатському селі, мене виховувала бабця – бойківчанка. Саме вона навчила мене молитися та вперше дала голку й полотно до рук. Пригадую, як малою вона брала мене за руку, ми йшли до церкви, причепурені та у вишиванках, гарні, як ті писанки. Мабуть, це наше родинне – любов до барвистих візерунків на сорочках та сукнях, вишиваних килимів, серветок, доріжок і навіть образів», – розповідає Наталя Гема.
За її словами, вона створила більше, які півсотні вишиванок. Усі вони залишаються в сім’ї, з перспективою на те, що перейдуть у спадок дітям та внукам.
«Дуже люблю старі вишиванки, нерідко доводиться шукати в моєму рідному селі на Турківщині бодай клаптики з автентичними узорами, аби скопіювати чи використати їх у сучасних строях. Буває, що люди навіть викидають ті зразки, як непотріб – саме так мені дісталася від однієї жінки 100-річна сорочка-вишиванка», – згадує Наталя Миронівна.
Для того, щоб дати вишиваним узорам нове життя, годяться навіть старі обруси чи штори. Тут головне – що річ не буде мати аналогів, але й сьогодні виглядатиме стильно та по-сучасному.
«Моя донька теж з задоволенням вишиває, я її навчила. Зазвичай, вишиване одягаємо до церкви, на свята, часом буває, що й на роботу. Маємо майже однакові вишиванки з внуком – спеціально пошила для нас такі строї, але дуже мрію про внучку, якій передам свої вміння та навчу вишивати», – ділиться Наталя Миронівна.
Для того, щоби сісти за вишивку, Наталії Миронівні не треба шукати особливого натхнення, головне – знайти час.
«Від вишивання отримую величезне задоволення, воно мене заспокоює, створює «теплинку» та піднесення в душі. А головне – можна відволіктися від буденних думок і цілком зосередитись на вишивці. Адже це наше рідне, наш генетичний код, який треба зберегти для майбутніх поколінь», – каже майстриня, яка створила більше 50 вишитих виробів.
21 травня в Україні святкують День вишиванки.
Трудовий колектив Дрогобицької солеварні виступив проти зміни керівництва підприємства під час приватизації
Ощадбанк та Львівська міська рада уклали кредитну угоду обсягом 582,6 млн грн на модернізацію критичної…