Прес-конференція на тему: “Знищення мозаїки Володимира Патика як результат гібридної війни з нищення держави”, фото: 4studio
Сьогодні, 19 липня, у приміщенні львівського прес-клубу відбулась прес-конференції на тему: “Знищення мозаїки Володимира Патика як результат гібридної війни з нищення держави”.
Участь у прес-конференції, яку ініціював син автора мозаїки, взяли:
Остап Патик художник, заслужений діяч мистецтв України, син всесвітньо знаного художника Володимира Патика;
Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища Львівської міської ради;
Роман Яців, професор, кандидат мистецтвознавства, проректор Львівської національної академії мистецтв;
Олесь Ярема, народний архітектор України;
Сергій Матвіїв, адвокат, керуючий партнер адвокатського об’єднання «Матвіїв і партнери»;
Олеся Дацко, громадська діячка, членкиня громадської ради при Львівській ОДА.
Під час прес-конференції журналісти та всі присутні змогли обговорити обставини вандального знищення 18 липня 2019 року унікальної мозаїки художника Володимира Патика на колишньому магазині «Океан», що на вул. Володимира Великого 25а у Львові.
Так, між сином митця та присутнім у залі головним архітектором Львова Юліаном Чаплінським виникла дискусія стосовно того, як взагалі така ситуація могла статись та чи міг пан Чаплінський бути настільки не в курсі планів недобросовісного забудовника.
Зі слів пана Юліана, він був у не меншому шоці, аніж всі присутні у залі, коли почув про те, що стіну з унікальною мозаїкою зруйновано:
“Мене обдурили, ми обумовили із забудовником збереження даної стіни, були подані нам на розгляд офіційні матеріали, і, оскільки будівництво за згаданою адресою триває вже певний час, а стіна стояла неушкодженою до вчора, то остраху стосовно дотримання слова забудовником у нас не було”, – заявив Чаплінський.
У той же час Володимир Патик акцентував увагу на мистецькій цінності об’єкта і висловив думку, що такі серйозні домовленості стосовно містобудування необхідно прописувати у документах окремим пунктом, а надто, коли це стосується об`єків з культурною цінністю:
“Це не вперше у Львові постає подібна проблема, раз за разом руйнуються автентичні речі, а покарання ніхто за це не несе. Нам просто необхідно взятись за цю проблему та привернути до неї максимальну увагу. Насправді, головною у цій справі є політична воля керівників міста. Чому ми завжди плачемо та шкодуємо, коли вже справу зроблено? Знищили спадщину геніального Сосенка, тепер от мозаїка Патика і звідусіль “ой як шкода!”, чому не можна просто не допускати до такого вандалізму…”, – резонно зазначив митець Остап Патик.
“Взагалі дуже дивною ідеєю видається давати згоду на таке будівництво лише зі словесною обіцянкою щодо надбудови чи перенесення, а не знищення стіни, особливо – в умовах будівельного буму у Львові. Якщо в ЛМР дійсно хотіли, аби забудовники обіцянки дотримали, потрібно було про це попіклуватись і прописати окремо в документах”, – зауважив адвокат Отапа Патика Сергій Матвіїв.
Цікаво, що попри беззаперечну культурну цінність “рибної” мозаїки, її у списках охоронних пам`яток культурної спадщини не виявилось, що, можливо, і послужило поштовхом до таких зухвалих дій з боку забудовника.
Лілія Онищенко з управління охорони історичного середовища Львівської міської ради так прокоментувала ситуацію, яка склалась:
“Вважаю, що мозаїка на “Океані” була світлою плямою в часи радянської буденності. І така робота аж ніяк не могла б підпадати під декомунізацію, хоча, станом на зараз, по Львову є відразу кілька будівель, здебільшого, у стилі сталінського класицизму, атаку від яких ми поки відбиваємо раз за разом. Нам усім, і Львову зокрема, просто необхідно переоцінити пам`ятки радянської культуру, всі об`єкти має бути заобліковано”, – сказала чиновниця.
Проте, на запитання, що ж зробила сама Онищенко для встановлення статусу пам`ятки архітектури для мозаїки з рибами, жінка відповіді не знайшла.
“Сумно констатувати, але у Львові тепер навіть преси купити майже нема де, вулиці заполонили різноманітні кіоски з кавою чи смаколиками. Субкультура домінує у свідомості львів`ян і саме тому, на жаль, акт такого вандалізму, він не поодинокий. Створювати щось унікальне, у стилі модернізму, а тим паче без радянської символіки, з 60-их по 80-ті було дуже важко, а Патик власне і тяжів до модернізму. Тепер слухати на засіданні виконавчого комітету ЛМР безглузддя про можливе відтворення орнаменту – дико, адже це ніякий не орнамент, це була унікальна мозаїка, яку просто знищили”, – сказав Роман Яців.
“Скоро і зовсім будуть по нас їхати, архітекторах минулих років, які творили свої твори в ті важкі часи. Бачити сьогодні руїни панно мозаїки Патика є дуже болючим. Таких талановитих людей, які створювали унікальні речі треба поважати, а зараз чітко видно, що молоді архітектори не цінують спадщини старшого покоління архітекторів”, – зауважив народний архітектор України Олесь Ярема.
Про сумний стан із збереженням пам`яток архітектури в Україні й у Львові зокрема говорила й громадська діячка, членкиня громадської ради при Львівській ОДА Олеся Дацко:
“У нас скасована система збереження пам`яток як така. На цілий Львів, де історичний центр занесено до спадщини ЮНЕСКО, “аж” 20 пам`яток національного значення та 24 місцевого. Це дійсно йде гібридна війна в тому числі проти історичної та культурної пам`яті українців. А новини “Про скасування рішення виконавчого комітету від 15.02.2019 № 138″, яке передбачає скасування містобудівних умов та обмежень, яке нині ухвалили на виконкомі, я вважаю відверто популістичними”, – переконана активістка.
Поки забудовник та ЛМР вирішує між собою хто правий, а хто винний, син митця Патика готується йти до суду, а подальша можлива доля мозаїки поки залишається невідомою.
Проте, вже сьогодні, Остап Патик заявив про готовність у сприянні відновлення авторської копії батькової мозаїки з рибами, а присутній у залі нардеп 7-го та 8-го скликання й журналіст Микола Княжицький підтримав у цьому митця:
“Якщо син та власник авторських прав, які передаються в спадок, говорить про своє бажання відновити мозаїку у вигляді авторської копії, то ми всі маємо підтримати його та кожен на своєму місці зробити кроки, аби це стало реальним”, – резюмував Княжицький.”